Новости

Згадайте, як на початку року на Всесвітньому економічному форумі в Давосі Президент Петро Порошенко розповідав, що протягом 2017-го обсяги іноземних інвестицій в Україну зросли.

Голова держави не міг не знати, що це, так би мовити, не зовсім правда.

Назву кілька цифр. Сальдо прямих іноземних інвестицій (ПІІ) минулого року, порівняно з позаминулим, скоротилося майже у півтора разу - на 33%. Якщо у 2016-му воно становило 3,27 мільярда доларів США, то у 2017-му - лише 2,19.

Чому гроші в Україну не вкладають? Усе просто: інвестори бояться. Головно тому, що у нас високий рівень корупції та надто повільно впроваджують реформи. І це позначається на глобальних рейтингах.

Подивіться на рейтинг глобальної конкурентоспроможності (The Global Competitiveness Report 2017-2018). Наші чиновники гордо скажуть, що Україна поліпшила торішній результат аж на 4 позиції і посіла 81-ше місце. Так нагадаю, що два роки тому, ще до початку імітації реформ, Україна була 79-ю.

Ще одне не менш поважне дослідження Transparency International - "Індекс сприйняття корупції" (CPI). Згідно з ним за 2017 рік Україна отримала 30 балів зі 100 можливих та посіла 130-те місце серед 180-ти держав. Це лише на один бал більше та на одну сходинку вище, ніж за 2016-й.

Автори дослідження пояснюють: у країні низький рівень довіри до судів та прокуратури, а у керівників відсутня політична воля до боротьби з корупцією. Саме корупція, на думку експертів, залишається знову-таки однією з головних проблем як для бізнесу, так і для звичайних громадян.

У рейтингу економічної свободи (Index of Economic Freedom) Україна посіла 150-те місце серед 186-ти держав. Головне досягнення - ми піднялися на 16 сходинок та покинули ту частину рейтингу, де сконцентровані країни з абсолютно депресивною економікою.

Але кричати: "Перемога!" зарано. Зараз ми серед держав із "переважно невільною економікою" (Mostly Unfree). Експерти, які складають цей рейтинг, наголошують на тому, що економічна стагнація триває. І знову говорять про корупцію та необхідність забезпечення реального верховенства права.

І саме із цим, завдяки нинішній владі, яка сама є уособленням корупції, маємо найбільші проблеми. Тож дивуватися тому, що іноземні інвестори не поспішають приходити в Україну зі своїми грошима, не слід. Як і тому, що минулого року прямих іноземних інвестицій надійшло майже у 2,5 разу менше, ніж позаминулого.

До речі, на тому самому форумі у Давосі проводили переговори з МВФ щодо чергового траншу. У фонді тоді наголосили: без виконання вимог грошей не дадуть, і першим пунктом було створення Антикорупційного суду.

Міністр фінансів України пан Данилюк тоді обіцяв, що з розв'язанням усіх питань "маємо встигнути до травня". Зараз уже середина травня, ось тільки Антикорупційного суду ми досі не бачимо. Верховна Рада за це ще майже не бралася. Народні обранці взагалі-то і не дуже поспішають... Із початку року, тобто за чотири з половиною місяці, в них було лише шість пленарних тижнів.

Проте ми чули гучні заяви пана Гройсмана щодо появи оновленого приватизаційного законодавства. Що воно, мовляв, є "одним із найкращих у Європі" для інвесторів. Але і це неправда.

По-перше, сам факт появи закону зі специфічними засобами захисту інвесторів із використанням англійського права - визнання того, що у вітчизняній недореформованій судовій системі захистити права інвесторів просто неможливо!

По-друге, можливість захисту інтересів цих інвесторів за англійським правом аж ніяк не знімає з порядку денного глобального питання про поліпшення вкрай несприятливого інвестиційного клімату в Україні загалом.

Скільки б міжвідомчих комісій і державних установ на кшталт Офіса із залучення та підтримки інвестицій при Кабміні не створювали, інвестори вміють оцінювати ризики та рахувати свої гроші.

Ними, до речі, вони і "голосують" за інвестиційну привабливість України. І голосують абсолютно недвозначно.

Цього року сумна тенденція щодо прямих інвестицій, на жаль, зберігається.

Якщо за перший квартал 2017-го сальдо ПІІ оцінювали у 464 мільйони доларів США, то за аналогічний період 2018-го маємо лише 296 мільйонів.

Автор: Віталій Скоцик

Джерело: Обозреватель