Новости

Провідні країни світу давно зрозуміли, що конярство - один із найбільш перспективних напрямків розвитку економіки. Приміром, у США лише кінна галузь дає понад $100 млрд на рік, тоді як уся українська економіка ледь дотягує до $90 млрд. В Україні ж за роки незалежності поголів'я коней упало з 735 тисяч до трохи більше ніж 305 тисяч. А племінний потенціал державних кінних заводів - складає вже менше ніж 2000 голів. Нині галузь терміново потрібно реанімувати та розвивати. Саме для цього керівництво Аграрної партії вирішило відкрити секцію конярства при Аграрній раді. Сьогодні аграрії посилено вивчають стан справ у цьому секторі, щоб у подальшому розробити ефективну антикризову стратегію розвитку конярства.

Наразі в Україні працюють над розведенням рисистих, верхових, ваговозних та гуцульських порід коней. Основні племінні ядра зосереджено на 17-ти кінних заводах України, 14 із яких - державні.

«Державна підтримка галузі, по суті, мізерна. Якщо до 2012 року ще закладали мінімальні кошти на селекційно-племінну роботу, то зараз і цього немає. У 2010 році Кабмін видав постанову про створення ДП «Конярство України», і 14 державних племінних підприємств стали філіями. Почався дерибан активів і «ласих» земель. Єдине, на чому тримається кінна галузь, - це ентузіазм людей-фанатів своєї справи, які, незважаючи ні на що, продовжують вести селекційно-племінну роботу», - розповідає член Аграрної партії, голова правління Асоціації «Рисисте конярство України» Юрій Онищенко.

2 травня актив Аграрної партії відвідав один із найдавніших та найбільших центрів розведення коней рисистих порід, що відіграв провідну роль в удосконаленні орловської і російської рисистих порід коней, а також ваговозів - філію «Дібрівський кінний завод №62» ДП «Конярство України», що на Полтавщині. Цьогоріч підприємству виповнилося 129 років.

«Це один із найбільш потужних осередків, на яких тримається кінна галузь. Саме тут іще наприкінці ХІХ ст. було розроблено і вперше застосовано метод штучного запліднення кобил. Між іншим, тепер у багатьох країнах від штучного осіменіння народжується лошат більше, ніж від природного запліднення. Дібрівський кінний завод є батьківщиною знаменитого орловського рисака - породи коней, на якій їздили навіть царі. Вороний жеребець Афоризм (Фагот - Арабіка) з Дібрівки в 2008 р. представляв породу орловського рисака на знаменитому Венсенському іподромі у Франції. Збір із тоталізатора мав рекордну суму - 34 млн євро, яку не побито до сьогоднішнього дня! Нині ж безцінний племінний фонд коней у нас розпродають по 20-30 тис. грн за голову», - говорить голова правління Асоціації «Рисисте конярство України».

Візит членів Аграрної партії на Дібрівський кінний завод збігся із початком великого кінноспортивного свята, яке тут проводять щовесни. Кожного року на захід з'їжджаються тисячі поціновувачів коней з усієї України та з-за кордону, аби стати свідками параду найкращих племінних коней заводу і перегонів рисаків. Цього разу трибуни іподрому вкотре були переповнені гостями. Вихід кожного коня під час параду і кожен забіг рисаків супроводжувались шквалом оплесків.

Цього дня члени Аграрної партії також завітали на приватне підприємство ТОВ «Кінний завод «Авангард 1936», що в м. Пирятині Полтавської області. Підприємство веде роботу на базі колишнього колгоспного кінного заводу «Авангард» і пирятинського іподрому - з метою підтримки і збереження ще не забутих традицій і цінностей кінної справи цього регіону. Кінний завод репродукує коней чотирьох порід: орловський рисак, російський рисак, американський рисак та арабська чистокровна верхова.

«Після смерті одного із співвласників приватного підприємства на кінному заводі почалися системні проблеми. Як результат: на 100 голів коней сьогодні - лише 3 конюхи! Часто навіть зоотехніку підприємства і фельдшеру доводиться допомагати прибирати в конюшнях. Працівникам затримують зарплату, до того ж і так мізерну. Не вистачає коштів ні на корми, ні на ветеринарні препарати. Підприємству конче необхідний надійний інвестор і продуманий антикризовий план розвитку. Україні не можна втратити таку сильну базу з репродукції коней рисистих та верхових порід», - говорить Юрій Онищенко.

Приклад Дібрівського кінного заводу та кінного заводу «Авангард 1936» - це доказ того, що українці не забули про цінність коней, що для конярства ще не настала межа незворотності, - впевнені аграрії.

«Підняти кінний сектор поки що реально - на базі державних та приватних підприємств. Для цього у нас є найголовніше - люди-фанати своєї справи і елітні племінні коні. Головне - не втратити час. Вірю, що відкриття секції конярства при Аграрній партії України дуже скоро дасть відчутний результат і стане новою сторінкою в історії кінної галузі нашої країни», - наголошує Юрій Онищенко.