КИЕВ
09:49
Брюссель
08:49
Москва
10:49
Воскресенье, 24 сентября 2017

Новости



Кооперативний рух в Україні: згадати і відродити

01 июля, 15:36  Политическая  Украина

Міжнародний день кооперативів, який відзначаємо цього року 1 липня, стане важливою датою лише для 30 тисяч українців. Приблизно стільки людей сьогодні задіяні в кооперативному русі. Хоча українська історія знає періоди, коли кооперативи на наших теренах були потужним чинником розвитку не лише економіки, а й освіти, культури, спорту.


Три роки тому в Україні налічувалося 315 діючих сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів. При цьому, багато з них на той момент займалися виключно здачею землі в оренду аграрним холдингам. Станом на 1 травня 2017 року в Україні було зареєстровано 1023 сільськогосподарських обслуговуючих кооперативи (серед яких біля 600 діючих) та 992 виробничих. Маємо певний прогрес, хоч і дуже повільній. У кооперативному русі в Україні зараз бере участь лише 0,07% від постійного населення.

 

Це одна з причин того, що селяни-виробники сільгосппродукції животіють. Вони не мають шляхів для реалізації своєї продукції без посередників, за вигідними цінами. У підсумку дуже багато фруктів і овочів на грядках і в садах просто гниють, а при цьому мешканці міст переплачують, купуючи продукти.

 

Ситуація з кооперативами у світі взагалі, та у розвинених країнах зокрема зовсім інша.  «Кооперативна» частка на аграрному ринку ЄС складає 40-50%. У світі існує понад 2,6 мільйона кооперативів, що об'єднують близько 1 мільярда членів. Сукупний річний обіг 300 найбільших світових агрокооперативів перевищує $2,5 трлн. У Фінляндії 72% населення є членами кооперативів, у Канаді - 50%. Вдумайтесь, Канада - це країна, в якій сільське господарство розвивали емігранти-українці. Ми принесли аграрну культуру кооперативів за океан, самі ж під тиском історичних обставин майже втратили її! Як це відбулося?

 

На початку ХХ століття Україну охопив кооперативний рух. До його популяризації долучився і визначний релігійний діяч митрополит Андрей Шептицький. Ще в 1899 році у своєму пастирському посланні він поставив два головних завдання для українців: подолання слабкого економічного розвитку і національне єднання. Не межі століть селяни Західної України, об'єднавшись у кооперативи, за кілька років змогли наростити виробництво так, що стали основними постачальниками продовольства до багатьох європейських міст. У цей же час Столипінська реформа дала нові можливості селянам на Правобережжі. Згодом великий сплеск кооперативного руху відбувся у 1920-ті роки, коли радянська влада була змушена проголосити нову економічну політику, щоб відродити економіку після війни.

 

За даними доцента Папського Григоріанського університету (Рим), доктора соціальної економіки Зиновія Свереди, українська аграрна кооперація початку ХХ століття об'єднувала 1,5 млн. людей. У Східній і Західній Україні було створено 2000 споживчих кооперативів, 1500 сільськогосподарських виробничих кооперативів, близько 2 тисяч сімейних мікрокас, які згодом переросли у громадські, 15 регіональних спілок та 6 основних народних банків, які мали визнання у цілому світі. Кооперативи утримували майже 1,5 тисячі народних шкіл, підтримували просвітництво, пропагували спорт. На жаль, сталінська колективізація і подальший терор все зруйнували, майже знищивши клас селян-господарів. І те, що українці досі не вміють об'єднатися - навіть заради спільної вигоди - є, зокрема, наслідком цієї історичної трагедії.

 

В ідеалі створення кооперативу дозволяє малому та середньому фермеру масштабувати бізнес. Члени кооперативу отримують нові можливості розвитку, маркетингу та продажу своєї продукції, експорту без посередників, залучення кредитів. Усе це дає потужні вливання в економіку й бюджет. А споживачі отримують доступні продукти за цінами «від виробника».

 

Однак пострадянська влада Незалежної України також продемонструвала повне нерозуміння важливості кооперації. На заваді кооперативному рухові зараз стоїть вкрай недосконале законодавство. Багато положень різних законодавчих актів суперечать одне одному, не відповідають сучасним реаліям і потребам. Нерідко саме законодавство блокує розвиток кооперативів, хоча відрегулювати всі ці питання можна було давно за умови політичної волі.

 

Згадуючи вислів «Свій до свого по своє», треба пам'ятати і ту епоху, яка його породила - це було гасло кооперативного руху, який розвивався в Західній Україні з кінця ХІХ століття і набув великого розмаху. Кооперативи мають стати наріжними каменем аграрної економіки України і в ХХІ столітті. Треба просто знати свою історію.

 

Автор: Віталій Скоцик, голова Аграрної партії

 

Версия для печати








Обзор сети

Разместить рекламу