Новости

Що це було? Вся Україна стежить за колізіями, пов'язаними з екс-президентом Грузії Міхеїлом Саакашвілі. Українці сперечаються в соціальних мережах, хто правий - темпераментний грузин чи українська влада, яка спочатку дала, а потім відібрала у нього громадянство. Що насправді стоїть за чередою скандалів навколо Міхо і кому це вигідно? Про це ми запитали у лідера Аграрної партії Віталія Скоцика. Він - політик, якого важко звинуватити у підігруванні владі та парламентській опозиції, яка також включилася в гру навколо Саакашвілі.

Віталію Євстафійовичу, хто в ситуації із Саакашвілі більше винен - він сам чи влада?

Оцінюючи скандальну ситуацію із Міхеїлом Саакашвілі, експерти часто гублять з поля зору головне - інтереси Української держави. Який імідж отримує держава і як це впливає на довіру до владних інституцій? Ось про що треба думати. Якщо ми розглядатимемо всі події крізь цю призму - багато запитань відпадуть самі собою.

Що ми бачимо? Влада спочатку дає екс-президенту Грузії громадянство і посаду голови обладміністрації, а потім відбирає і те, і те. Президент України спочатку називає Міхо своїм другом, а потім починає його переслідування. Якщо навіть відкинути етичний аспект, то що це за «кадрова політика»? Як можна так планувати розвиток Одеської області чи країни загалом?

Ми можемо робити припущення, що призначення «грузинської команди» було домовленістю Петра Порошенка з адміністрацією президента США Барака Обами. А коли владу в Білому Домі отримав Дональд Трамп, попередні домовленості стали для української верхівки необов'язковими. Однак ці перипетії не так важливі.

Який головний висновок ви зробили з цієї вистави з екс-президентом Грузії в головній ролі?

Ситуація з Саакашвілі стала лакмусом, який проявив одну страшну річ: у діях нашої влади немає стратегії і навіть елементарної логіки. Є рефлекси. Є реагування на подразники. Є намагання гасити пожежі, які влада сама розпалила. У цьому процесі жодні брудні прийоми для неї не є табу. І те, в якому світлі постає наша держава - нікого не цікавить. Ось де головна біда - держава і народ стають заручниками якихось піар-імпровізацій політиків, їхньої внутрішньої колотнечі, в якій кожен намагається здобути свої дивіденди ціною втоптування держави в багно. Крім того, маємо прояви розколу суспільства на противників і прибічників Саакашвілі - це дуже негативний процес.

Що можна закинути самому Саакашвілі? Де він помиляється?

Не варто применшувати внесок Саакашвілі у розвиток Грузії. Але в Україні сьогодні він, на жаль, стає приводом для розхитування ситуації. Перше - якщо для нього дорога Україна, він повинен поважати її кордони. Прорив українського кордону, який здійснив екс-президент Грузії та його прибічники, нічим не можна виправдати - це незаконні дії, які ганьблять і політиків, і Україну. У нас дірявий кордон на Сході. Тепер виявляється, що і на Заході він не «на замку». Це питання і до правоохоронців, і до прикордонників - як таке сталося?

Друге: викликає тривогу те, як у Росії підключилися до підтримки Саакашвілі. Зрозуміло, що там давно працюють на розхитування України - і відверто воєнними, й інформаційними методами. І російські ЗМІ та коментатори, що раптом стали підтримувати Саакашвілі як «жертву української влади», - це промовисте явище. Це значить, що сьогодні його фігуру перетворюють на інструмент тієї ж таки гібридної війни, щоб підірвати Україну зсередини. Хоче він того чи ні, але на ситуації з Міхо починають грати різні сили, що бажають Україні поразки.

Можна стверджувати і те, що гучні процеси із затриманням і звільненням Саакашвілі, дехто використовує для того, щоб відвернути увагу від інших знаковий подій.

Які події прикривають з допомогою цього галасу?

Одна з них - недавня атака на фактично єдиний незалежний антикорупційний орган - НАБУ, коли СБУ та Генпрокуратура зірвали його операцію, що проводилася під прикриттям, розкривши особистості агентів. Друге - в цей же час через парламент намагалися провести закон, який давав би можливість депутатам знімати з посади голову НАБУ без аудиту і «зайвих» процедур, тобто він ставав би залежним від топ-корупціонерів, які наповнюють Верховну Раду. Це голосування було зірвано завдяки увазі представників ЄС і США, котрі зуміли розгледіти справжню небезпеку і натисли на українську владу. А українські ЗМІ в цей час посилено стежили за мильною оперою «Міхо на даху», яку влада роздмухувала. Упіймали - випустили, упіймали - знову випустили. Шоу маст гоу он, як співалося у відомій пісні.

Так само на тлі суду над Саакашвілі на другий план відійшло прийняття державного бюджету на 2018 рік. Тобто ми бачимо, як справа Саакашвілі стає димовою завісою для рішень, які могли би сколихнути українське суспільство.

Ми маємо справу з багаторівневою маніпуляцією, в якій задіяні різні сили - влада і популістська опозиція, що вже ввійшли у передвиборчі перегони; Кремль і Захід; судові та правоохоронні органи. Найбільше ж втрачає наша держава. Це іміджеві удари. Це інформаційне поле, переповнене скандальним шумом. Замість того, що по-справжньому турбує громадян - війна, зростання цін, падіння економіки, безробіття - увагу людей переключають на політичний фарс, якому немає кінця.

Що би ви порадили українській владі, щоб вона не втрачала обличчя?

Боюся, що її обличчя уже важко врятувати, оскільки рівень недовіри до всіх гілок влади - понад 70%. Але в ідеалі влада повинна нормалізувати податкову систему, підтримати вітчизняного виробника, дати можливість розвиватися місцевому самоврядуванню, не дати загинути науці, без якої ми не побудуємо сучасної економіки. Треба піднімати освіту і медичне обслуговування на новий рівень. Зупинити вимирання сіл, повернути мільйони трудових мігрантів-українців, що зараз посилюють чужі економіки, зміцнюють своєю працею чужі держави. Ось чим повинна займатися влада! А опозиція має пропонувати свої ідеї з цього ж приводу. А політичний цирк народу непотрібен!