В Офісі президента немає розуміння, як далі рухатися в антикорупційній політиці, – політолог

Він зауважив, що попри заяву Офісу президента про самодіяльність Татарова, як юрист він не міг не узгодити таку позицію з “верхом”, а отже, це була політична заява. “Яка мета цієї двоходовки? Перевірити реакцію Заходу на можливу відставку Ситника. Показати, що вони лобіюють "поганого хлопця". Врешті, "підвісити" Ситника серйозною карною справою. Адже можна заявити, що заява Татарова - його самодіяльність. Та головною метою було "злити" в публічний простір висновки слідства. І Татаров свою місію виконав”, - пише Голобуцький у своїй колонці на “Обозреватель”, передає УНІАН.

Він вважає, що вплив Ситника на рішення суддів в інтересах близьких і друзів, а також те, що він по суті писав процесуальні документи для слідчих і рішення суддів, які потім дослівно озвучувались в суді, не простить директору НАБУ ні Захід, ні українське суспільство. “Виходячи з того, що заява Татарова - не випадковість, це є по суті реальною і серйозною атакою Офісу президента на Ситника, який був впевнений, що “порєшал” із Заходом і отримав недоторканність, - пише політолог. - Навіть якщо він залишається виконуючим обов’язки директора НАБУ, він є “підранком”, напівлегітимним керівником, усі рішення якого будуть сприйматися через призму його недоброчесності і з врахуванням цілком реального кримінального покарання”.

Олексій Голобуцький вважає, що все це ставить Зеленського в патову ситуацію, адже він не  відмовився від обіцянки послам не знімати Ситника, який залишиться з серйозними проблемами з довірою до нього суспільства і сумнівною легітимністю. З іншого боку, після звинувачення Ситника у серйозному криміналі позиція послів може і змінитись. “Але це в перспективі. А просто зараз перед Зеленським постає кілька серйозних проблем. Зокрема,  ухвалення парламентом закону про НАБУ.  Чи ухвалить його Рада, адже голосів під це явно немає, як і аргументів за те, щоб “врятувати рядового Ситника”. А без ухвалення закону з обіцяною Заходу індульгенцією Ситнику ніякого кредиту МВФ не буде.

«В Офісі президента немає розуміння, як далі рухатися в антикорупційній політиці. Без цього держава весь час натикатиметься на граблі ситників”, - вважає експерт.

На його думку, погоджуватись на все, що пропонує “велика сімка”, і сподіватись, що за це таки вдасться отримати мільярд від МВФ - не найкращий шлях. “Насправді самому президенту треба вирішити, що він планує комплексно робити в антикорупційній сфері. І почати діалог з послами “великої сімки” про перезавантаження всієї системи антикорупційних органів”.