|
Одну пенсійну реформу відклали в довгий ящик натомість уже обговорюють нову. В наступному році уряд анонсує перехід на бальну систему. Кажуть це допоможе захистити пенсії від інфляції і девальвації. Чи дійсно така реформа зможе забезпечити людям гідні пенсії, якою може бути індексація-2024 та як має змінитися наше суспільство, щоб у людей була щаслива старість спілкуємося з експертом з соціальних питань, волонтером, який опікується одинокими пенсіонерами Олександром Колесніковим.
Пане Олександре, в наступному році уряд анонсує «масштабне» підвищення пенсій чи дійсно це буде зроблено, адже як відомо МВФ не надто схвалює зростання соціальних видатків?
Якщо говорити про МВФ, то він постійно виступає проти «роздмухування» соціальних виплат. Але передумови для проведення індексації дійсно закладені в Держбюджеті. Щоправда в тому, що зростання буде «масштабним», як його називає уряд, я сумніваюся.
На наступний рік передбачено зростання прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати. Ці два показники впливають на розміри пенсій більшості пенсіонерів, тому індексацію можна очікувати. Але треба дочекатися прийняття бюджету, щоб можна було більш предметно про це говорити.
Якщо індексація буде, то які категорії отримають найбільші виплати, а хто може лишитися ні з чим?
Складно сказати, що саме закладуть в індексацію. Цьогоріч ми бачили «ручне регулювання». З однієї сторони мінімальні пенсії, які раніше були рівноцінні прожитковому мінімуму, дещо підвищували. Не було уже додавання по кілька грн як при попередніх перерахунках. Мінімальна надбавка складала не менше 100 грн, навіть якщо по формулі виходило менше. Разом з тим, обмежували і максимальну надбавку – до 1500 грн. Тобто були пенсіонери, яким мали б додати більше, якби розрахунок ішов по формулі.
Поки точно можна сказати, що прожитковий мінімум зросте з 2093 до 2361 грн. Відповідно мінімальна пенсія не може бути меншою цього рівня. Але в цьому уже є певний парадокс. Адже в цьому році вона була вже вищою. Тому побачимо, що закладе в індексацію уряд.
За домовленістю з МВФ запровадження накопичувальної пенсійної системи в Україні відклали на невизначений термін, натомість в уряді заговорили про нову реформу і запровадження бальної системи – як це повинно працювати?
Дивіться, урядовці кажуть, що будуть щомісяця внески, які людина сплатила до Пенсійного фонду, перераховувати у бали. Умовно це має працювати так. Якщо зарплата середня - ви отримуєте 10 балів. Вище середньої по країні – скажімо 12, менше середньої – 8 балів. Ці бали будуть сумуватися і в кожної людини буде своя кількість балів. Щороку цю кількість балів оцінюватимуть відповідно до середньої зарплати.
Але тут виникає кілька питань. Перше, яке буде джерело фінансування додаткових витрат. Якщо вони звісно будуть. І, друге, як взагалі справедливо нарахувати ці бали людям, які пішли на пенсію давно. Адже відомості про працевлаштування і про те, яку зарплату отримували нинішні пенсіонери, ми маємо тільки після 1998 року. Уже навіть немає більшості підприємств, які працювали до того часу і могли б видати довідки про зарплати.
Сьогодні у формулу розрахунку пенсії підставляється такий показник, як індивідуальний коефіцієнт зарплати. Щоб його визначити, зарплату, яку отримувала людина, ділять на середню зарплату по країні у відповідні періоди. Що більша ваша зарплата, то вищий коефіцієнт.
І тут постає питання, чим бальна система відрізнятиметься від нинішньої формули? Зміниться назва. Можливо, трішки зміниться методика розрахунку. Але суть, швидше за все, залишиться така ж. Слово «коефіцієнти» замінять на бали, але навряд чи це сильно позначиться на пенсійних виплатах.
За рік середня пенсія в Україні зросла на понад 20% і складає 5 350 грн. Здавалося б непоганий показник, однак яка реальність стоїть за словом середня – скільки людей отримують нижче середньої, а скільки вище і на скільки?
Середня пенсія – це дуже зручна цифра для чиновників, щоб приховати реальну бідність пенсіонерів. Вони кажуть, що середня пенсія складає 5350 грн і всі думають, «о ну, це ж наче не геть погано». І на задній план відходить те, що при цьому пенсію вище 10 тисяч грн отримують всього 10% пенсіонерів. Тоді як понад 50% пенсіонерів отримують менше 4 тисяч грн. А майже 30% пенсіонерів, а це задумайтесь 3 мільйона українців, виживають на виплату менше 3 тисяч грн. За світовими стандартами розрахунку бідності – це життя просто за її межею.
Як відбувається розрахунок мінімальної пенсії, чому вона в Україні настільки низька?
Розрахунок пенсій, як і інших соціальних виплат, у нас прив’язаний до оцінки вартості споживчого кошика. Я називаю його «кошиком виживання». Він визначає прожитковий мінімум.
Якщо подивитися на склад цього кошика, то ви зрозумієте, що він складений з позиції «аби не вмерли з голоду». Так, там дійсно вказано майже 300 найменувань товарів і послуг. Але до самих нормативів у мене є багато питань. Наприклад, на рік пенсіонеру виділяється всього по 2 кілограми рису та гречки. Ковбасних виробів «аж» 500 грам в місяць,. Так само «аж» 300 грам сметани і масла.
З одягом це взагалі за межею розуміння. Ті, хто розраховували споживчий кошик серйозно вважають, що 2 майки повинні прослужити 4-5 років, зимові чоботи 5 років, а пальто 8 років?
А ліки, на думку авторів кошика, пенсіонерам не потрібні чи вони не знають, що програма "доступні ліки" покриває далеко не все.
От і виходить, що на виплати, які ледве здатні покрити фізіологічний мінімум вимушені виживати люди, які "пропахали" по 30-40 років на підприємствах. Адже їх пенсії часто всього на кілька сотень більші за мінімалку.
Останнім часом в Україні з’явилось нововведення – купівля пенсійного стажу як це працює і чи вигідно це пенсіонеру?
В деяких випадках вигідно, але не завжди. Якщо пенсіонеру не вистачає буквально кілька місяців стажу, максимум там року-двох - купити можна.
За рік стажу він заплатить десь 34 тисячі грн. І якщо вийде на пенсію в 60 років, а не в 63 то, навіть при мінімальній пенсії за ці 3 роки він отримає понад 90 тисяч грн. Якщо ж пенсіонеру не вистачає 3-5 років, то купівля стажу втрачає будь-який економічний сенс.
Після Перемоги людей, які отримуватимуть пенсію, зокрема по інвалідності, як би це не було прикро визнавати, стане більше, адже додадуться військові, які отримали травми і цивільні, які постраждали внаслідок атак. Наскільки ми до такого готові?
Не готові. Ні по виплатах пенсій, адже дефіцит Пенсійного фонду росте, бо кількість працюючих практично дорівнює кількості пенсіонерів, ні по інфраструктурі.
Багато наших військових і цивільних, на жаль, стануть маломобільними. І нам потрібно терміново облаштовувати публічні простори, двори, соціальну і житлову сферу під їх потреби. Зараз навіть важко спрогнозувати скільки буде таких людей, адже війна триває.
Щороку дефіцит пенсійного фонду зростає. А це означає, що коштів на пенсії стає менше. Що можна зробити, щоб зменшити дефіцит?
Так, дійсно Пенсійному фонду протягом 2023 року на фінансування пенсій необхідно направити близько 590 млрд гривень. У фонду є лише 357 млрд гривень. Решту 233 млрд гривень доведеться взяти з державного бюджету. Тобто з загального бюджету ми маємо покривати майже третину видатків Пенсійного фонду. Це дуже багато.
І якщо співвідношення між працюючими та пенсіонерами буде й далі погіршуватися, то у влади буде 2 варіанти як зменшувати дефіцит. І обидва ці варіанти погані. Або і далі підвищувати пенсійний вік або збільшувати ЄСВ. В умовах падіння доходів громадян і те, і те може викликати дуже негативні соціальні реакції. І все одно це буде, латання дірок в потопаючому човні Пенсійного фонду.
Реально спасти ситуацію може лише третій варіант – «економічне диво». І я зараз не про казку. А про економічний ривок, який робило багато країн в різний час. У нас є шанс його зробити.
Є багато країн, багато окремих муніципалітетів, які уже зараз висловлюють готовність підтримати відновлення України. Завдяки цьому можна створити багато нових робочих місць, а отже і дати наповнення Пенсійному фонду. І, щоб це відбулось, треба зробити лише дві принципові речі – мати стратегію розвитку і забезпечити верховенство права в країні.
Якою повинна бути модель пенсійної системи на вашу думку?
Звичайно, накопичувальною. Однак солідарна частина повинна обов’язково залишитися, оскільки нинішні пенсіонери заслуговують на гідну старість. Теж саме стосується недержавного пенсійного забезпечення – по бажанню, кожен може планувати свою старість саме так. Головне, щоб держава гарантувала збереження накопичень у фондах.
Чи достатньо, щоб українські пенсіонери жили щасливо, просто підвищити виплати чи є інші аспекти соціальної політики, які треба підтягувати?
Я щотижня спілкуюся з пенсіонерами, які роками не залишають свої квартири і можу вам точно сказати, просто збільшення виплат не вирішить усіх проблем. Так, дехто не може вийти на вулицю банально через те, що в будинку високі східці. Але часто люди просто замикаються в собі. Вони відчувають себе непотрібними – от я буквально дуже часто чую фразу «та кому я уже треба така стара?».
Ми маємо змінювати філософію, маємо долати стереотипи, що в старості життя людини зупиняється.
Пенсіонерам потрібно створювати стимули для розвитку. Треба заохочувати займатися спортом, навчатися. Ми часто допомагаємо Університету третього віку, який діє при соцслужбі. Проводимо різноманітні масові заходи і я на власні очі бачу, як навчання, спілкування допомагають літнім людям залишатися в колії. Та це буквально покращує їхнє самопочуття. До речі, вчені довели, що є тісний взаємозв'язок між навчанням людей похилого віку та їхнім здоров'ям. Вивчення нового в 60+ сповільнює спад розумової активності, дозволяє мислити позитивно та йти в ногу з часом.
Тим, хто може і хоче працювати треба давати змогу – якомога довше бути включеним в роботу. Колектив, відповідальність – це все стимулює людину.
Тим, хто хоче розвивати хобі, реалізовувати мрії – треба дати інструменти для цього. Тільки так можна дати людям шанс на щасливу старість.
Версия для печати |
влажность:
давление:
ветер: