Економіка 2020: як Україні не потрапити в ідеальний шторм

«Ознайомився з «Звітом про фінансову стабільність» Нацбанку. З одного боку, стверджується, що за умови продовження структурних реформ, отримання запланованих траншів від МВФ і відсутності значних макроекономічних шоків, за базовим сценарієм державний і гарантований державою борг буде скорочуватися до 50% від ВВП в кінці 2020 року і 48% - в кінці 2021 року. З іншого боку, виплати уряду і Нацбанку в 2020-2022 роках разом з відсотками перевищать 24 млрд. дол. Більшу частину цієї суми потрібно буде рефінансувати на зовнішніх ринках. Погашення та обслуговування валютного держборгу - ключовий середньостроковий виклик», - пише експерт.

За його словами є питання не до тих,  над звітом, а вище.

«Що буде, якщо не відбудеться кредитне співробітництво з МВФ або не все буде складатися зі структурними реформами (поки не особливо складалося) ? Або ще гірше - якщо в найближчі 2-3 роки почнеться рецесія в світовій економіці, яка буде супроводжуватися відтоком капіталу з развіввающіхся країн і, отже, призведе до більших ускладнень з рефінансуванням держборгу України шляхом залучення капіталу із зовнішніх ринків? Більш того, що буде, якщо станеться так званий «ідеальний шторм»?», - каже Данилишин.

На його думку причини турбуватися є і наводить приклади. В серпні 1997 року, за рік до світової фінансової кризи, індекс Доу-Джонса впав на 7,7% за одну торгову сесію. Видатний економіст і математик Б.Мандельброт оцінив ймовірність цієї події в одну пятідесятімілліардную. Але це мало місце. А щодо падіння індексу Доу-Джонса 19 жовтня 1987 на 29% за один день Мандельброт писав, що згідно зі стандартами фінансових теоретиків, ця подія може відбутися в одному з 1050 випадків. Це настільки мала ймовірність, що математики вважають, що вона не має сенсу, тому що це число випадає зі стандартів природи. Однак для Нью-Йоркської фондової біржі сенс торгового днів 19 жовтня 1987 був гранично ясним. І дуже сумним для багатьох її операторів.

«Я не нагнітаю ситуацію. Однак бачу розрахунок на те, що все буде складатися вдало. Але є сигнали, які насторожують. В останні роки основна надія в Україні робиться на сільгоспсектор, він забезпечує приплив інвалюти, яка необхідна для обслуговування і погашення того боргу, який оцінюється в 24 млрд дол. Протягом наступних трьох років. Але свіжі статистичні дані насторожують», - говорить фахівець.

У листопаді цього року індекс сільгосппродукції в порівнянні з листопадом минулого року знизився в фізичному вираженні на 18,5%. З 2014 року, коли в розпалі були бої на Донбасі, це - найгірший результат. Можна пошукати пояснення у природи - незвичайно тепла погода призвела до того, що збір врожаю дещо змістився у часі, зростання в сільгоспсекторі припав на другий і третій квартали. З іншого боку, ми маємо виключно рекордний урожай - 74,3 млн тонн зернових і зернобобових станом на кінець листопада проти 70,1 млн т за весь минулий рік (вже більше ніж на 6%). Але за січень-листопад цього року індекс сільгосппродукції в порівнянні з аналогічним періодом минулого року виріс лише на 2,4% (у фізичному вираженні).

А якщо подивитися на жовтень-листопад 2019 року порівняно з жовтнем-листопадом 2018 року, то падіння індексу становить 8,8%. Оскільки в четвертому кварталі відзначається зниження індексу сільгоспвиробництва, це внесе відповідний внесок в динаміку ВВП, яка, ймовірно, в четвертому кварталі пригальмує. Вона почала знижуватися раніше: якщо в другому кварталі зростання ВВП в порівнянні з першим склало 4,6%, то в третьому кварталі в порівнянні з другим - 4,2%.

Складаються передумови до уповільнення темпів зростання в аграрному секторі, який є локомотивом української економіки. Разом з тим, продовжує ускладнюватися кон'юнктура міжнародних ринків металопродукції і металлосирья, а це - друга за значимістю експортна позиція України. На цьому тлі прекрасна відстороненість Правління НБУ від ситуації з різким зміцненням гривні не цілком зрозуміла. Звичайно, якщо керуватися інтересами економіки в цілому, а не чисто досягненням мети по споживчій інфляції.

На його думку, ж питання і щодо облікової ставки. «Не перестану повторювати - її зниження необхідно було починати в травні, коли стала очевидною тенденція дезінфляції. Якби так сталося, не було б зниження промвиробництва протягом п'яти місяців поспіль (а в обробній промисловості - шести місяців поспіль). Так, зниження ставки саме по собі не обов'язково дає очевидний ефект. Але в поєднанні з іншими діями стимулювання технологічних виробництв за допомогою низьких процентних ставок по кредитах - обов'язково. Хоча б з точки зору вирівнювання конкурентних умов з іншими країнами, де ставки нижче.

За словами експерти, необхідна проактивна економічна політика, яка включає втручання «зверху» і сфокусованность на експорті. Експортне зростання необхідне, така модель в післявоєнній історії приводила до успіху країн наздоганяючого розвитку. Починаючи з експорту сировини, перенаправляючи частину ренти від експорту сировини в технологічний інноваційний сектор в рамках промполітики потрібно поступово перейти до високотехнологічного експорту.

«Стратегія зрозуміла - піднятися по тих же технологічних сходах, по яких свого часу піднялися розвинені країни, рухаючись від найпростіших технологій до передових рубежів інновацій та використовуючи низьку вартість робочої сили для збереження конкурентоспроможності, поки не будуть створені технології та поки не нагромадиться необхідний капітал, включаючи людський», - говорить експерт.

Він наголошує, уряд повинен створювати тепличні умови, грати роль «повитухи» економічного розвитку. Це вимагає великої уваги до виробника. Отримана економіка буде спочатку перекошена за рахунок експортно орієнтованого сектора. Але це ті витрати, які необхідно понести, бо в результаті такого розвитку в країні будуть створені індустріальні сектори четвертої промреволюціі. Це і буде кращим варіантом структурних реформ.

На його думку, в іншому випадку Україна чекає тотальна деіндустріалізація, оскільки внутрішній попит на промислову продукцію явно недостатній для існування висококонкурентних промислових секторів.

Він вважає,яЯкщо реалізувати цю стратегію, то наведені в «Звіті про фінансову стабільність» макроекономічні шоки матимуть не настільки небезпечний вплив на стан української економіки. Та й співвідношення держборгу до ВВП буде знижуватися - як за рахунок зростання ВВП, так і за рахунок скорочення держборгу, потреба в нарощуванні якого буде знижена.