Видима Я, або Як культ домашніх "берегинь" заступає людську особистість

Чи замислювалися ви, скільки часу витрачають люди на так звані домашні клопоти і хто все ж таки, жінки чи чоловіки, більше залучені до домашньої праці?

Давайте звернемось до статистики.

Worl Economic Forum у 2016 році оприлюднив дані, за якими у середньому жінки працюють на 50 хвилин у день більше, ніж чоловіки.

При цьому, за даними ООН, жінки виконують неоплачуваної домашньої роботи у 2,6 разів більше, ніж чоловіки.

Тут мова йде про догляд за господарством, приготування їжі, піклування про дітей та літніх людей, відвідування разом із ними лікарів і ще купу звичних для нас повсякденних справ.

Робота у традиційному розумінні не звільняє жінку від виконання своїх обов'язків по догляду.

Це означає, що жінки не лише меньше відпочивають, а мають й меньше часу для власного розвитку.

Якщо ми поглянемо на українські реалії, то підтвердимо сказане сповна. Власне, у переддень святкування 8 березня, відомого нам усім ще з дитсадків "свята весни і краси", це особливо помітно.

Часто можемо почути, що саме 8 березня чоловіки та діти дарують своїм дружинам і мамам "вихідний" - самостійно готують обід, прибирають, або навіть піклуються один про одного цілий день.

Й мимоволі виникає питання: чому лише раз на рік?

Адже в несвятковий день приготувати собі вечерю, погуляти з дитиною чи прибрати за собою вони чомусь не в змозі.

Звичайно, це стосується далеко не всіх чоловіків, але саме така модель поведінки сьогодні все ще є суспільним трендом.

В стереотипному мисленні поширена викривлена картинка світу, де жінки нероби, які сидять вдома, а чоловіки - трударі, які їх забезпечують.

Насправді, жінка виконує безліч неоплачуваної роботи, а суспільство вважає це нормальним, адже, мовляв, шлюб автоматично накладає на дружину низку повинностей.

Таке собі кріпацтво на новий лад.

За опитуваннями кількарічної давнини лише 22% українських чоловіків погоджувались поділити виконання домашніх справ порівну, тоді як кількість жінок, які прагнуть подібного розподілу, суттєво більша - 49%.

І замість того, щоб у Міжнародний жіночий день прислухатися до бажань і потреб своєї партнерки, коханої чи подруги деякі чоловіки по інерції продовжують дарувати праски і сковорідки.

Коли за хатньою роботою та культом "берегині домашнього вогнища" залишається похованою особистість жінки, з її мріями, прагненнями та бажаннями.

Час усім зрозуміти, що в сучасному світі діють інші правила, ніж в традиційних суспільствах позаминулого століття, за якими дехто дуже ностальгує.

Якщо держава хоче бути конкурентоздатною, доведеться грати за правилами цивілізації, або скніти у закутку третього світу.

Мобільність, відкритість, взаємна повага, рівні можливості для усіх людей - це  ті "кити", на яких тримається європейський світ, куди ми так прагнемо інтегруватись.

Тож давайте робити це не декларативно, а реально.

Й почнемо з себе та з оточуючих.

Давайте вийдемо з тіні, станемо видимими та реалізуємо себе в житті згідно з власними бажаннями, а не з нафталіновими стереотипами позавчорашнього дня.

П.С. Став хештег #ВидимаЯ та розкажи усім, скільки невидимої домашньої праці ти робиш щоденно.

Жінки гідні поваги 365 днів на рік!

Автор: Олександра Голуб, голова Ліги зихисту прав жінок, спеціально для УП.Життя

Джерело: Украинская правда