ЕС больше не в тренде: что изменилось в отношениях Киева и Брюсселя

Президентство Володимира Зеленського та його беззастережна більшість у парламенті спричинили істотні зміни в громадському дискурсі щодо ЄС.

Президент і прем'єр-міністр нечасто згадували ЄС у публічних виступах, і вперше після Революції гідності Євросоюз не був у тренді.

Втім, не йдеться про затримку реформ, що пов'язані з євроінтеграцією. Навпаки, Верховна рада нового скликання є вельми результативною у просуванні низки законів, здебільшого тих, що стосуються боротьби з корупцією.

Відсутність ЄС у публічному дискурсі пояснюється тим, що тема окупованого Донбасу стала пріоритетом для нового президента.

Тим часом новопризначений міністр закордонних справ Вадим Пристайко та віцепрем'єр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба компенсували брак згадок про ЄС запевненнями, що питання Євросоюзу і НАТО залишаються основними для України.

Донбас замість ЄС

Епоха Зеленського внесла зміни до рівня пріоритетності євроінтеграції для України. Донбас перейняв естафету і став центральною темою порядку денного на Банковій.

Мабуть, вперше після Революції гідності ЄС не є першочерговим питанням для адміністрації, уряду й парламенту і розглядається радше як процес, що перебуває в автоматичному режимі. Проте новий підхід Володимира Зеленського з переведення теми ЄС із міжнародного на внутрішній рівень та зменшення її політизації не означає, що євроінтеграція більше не пріоритетна.

Президент Зеленський швидко включився у налагодження діалогу з ЄС та головними країнами-членами, відвідавши Брюссель, Париж, Берлін і Варшаву, а також провівши в Києві саміт Україна-ЄС.

Основним результатом його зусиль стали налагоджені контакти й відносно високий рівень довіри з боку партнерів у ЄС.

Ще до візитів персона Зеленського викликала неабияке зацікавлення у певних столицях Євросоюзу.

Приміром, канцлер Німеччини Ангела Меркель та низка міністрів закордонних справ країн-членів ЄС переглянули епізоди телесеріалу "Слуга народу" задля кращого розуміння Зеленського. Втім, перші місяці перебування на посаді засвідчили: левова частка меседжів з його серіалу та президентства не збігаються.

Дехто висловлював певну стурбованість ставленням Зеленського до ЄС загалом і лідерів Німеччини та Франції зокрема, особливо після публікації Білим домом стенограми редагованої версії телефонної розмови 25 липня між президентами Зеленським і Трампом. Із запису зрозуміло, що Зеленський погоджувався з певними негативними висловлюваннями Трампа, що викликало невдоволення й навіть обурення деяких європейських можновладців (хоч вони і не були висловлені публічно).

Подекуди офіційні особи в ЄС припускали, що слова Зеленського можуть послабити підтримку й довіру з боку Німеччини та Франції. Натомість у публічних заявах політики наголошували, що підтримка Євросоюзу, в тому числі Німеччини та Франції, не зміниться після публікації стенограми.

В українському дипломатичному та експертному середовищі й надалі стверджують, що тема ЄС цілком відсутня в публічній риториці українських посадовців, особливо президента і прем'єр-міністра. Так, на відміну від попередньої адміністрації, нинішня верхівка не висловлює завищених сподівань, а ЄС як суб'єкт майже відсутній у публічному дискурсі.

Цей розрив компенсують МЗС та його глава Вадим Пристайко, який невтомно запевняє, що ЄС і НАТО залишаються серед найвищих пріоритетів.

Насправді курс нового керівництва до ЄС підтверджує й призначення Дмитра Кулеби на посаду віцепрем'єра з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Він змінив на цій посаді Іванну Климпуш-Цинцадзе.

Перед Кулебою, досвідченим дипломатом і комунікатором, стоять непрості завдання із проштовхування реформ, з реалізацією яких зволікала попередня влада, секторальної інтеграції в ЄС та налагодження комунікацій між ЄС та Україною з низки питань, що їх передбачає Угода про асоціацію.

Ба більше, на відміну від своєї попередниці, Кулеба, ймовірно, отримає додаткові повноваження, що дозволять йому подавати законопроєкти, підготовані відомством, незалежно від інших міністрів. Це, безумовно, означає посилення ролі урядового офісу з євроінтеграції та профільного віцепрем'єра, адже раніше вже були випадки гальмування ініціатив через втручання різних міністрів, вочевидь, з метою пошуку схем для "відкатів".

Нове керівництво ЄС

Вибори нового керівництва Єврокомісії та Європейської ради стали для України водночас жалем і надією. Такі завзяті прихильники України, як Дональд Туск, більше не будуть представниками європейських інституцій.

Проте чимало позитивних для нас діячів залишаться в ЄС, хоча й на інших посадах.

Схоже, новий склад Європейської комісії є дуже професійним. Йдеться, в тому числі, про колишніх прем'єр-міністрів, європейських уповноважених та міністрів, що добре адаптовані до основних напрямків інтересів ЄС: захисту довкілля, діджиталізації, демократії та прозорості, транспорту тощо. Дехто з них, приміром Йоганес Ган, Франс Тіммерманс, Марош Шефчович та Валдіс Домбровскіс, вже були єврокомісарами раніше, тож добре знайомі з Україною, і співпраця, ймовірно, буде вдалою.

Нові комісари з головних царин інтересів щодо України теж мають гарні рекомендації.

Енергетичний портфель отримала Естонія, сільське господарство - Польща, транспорт - Румунія: три країни, які постійно підтримують Україну в її прагненнях до євроінтеграції.

Стриманим оптимізмом супроводжується й заміна італійки Федеріки Могеріні іспанцем Жозепом Боррелем, який відповідатиме за зовнішню політику і безпеку.

В Києві на Борреля покладають чимало сподівань, з огляду на те, що відносини з Могеріні були не вельми позитивні. Українські чиновники часто критикували її за "байдужість до України" та відмову відвідати лінію зіткнення на Донбасі.

Водночас призначення угорця на посаду єврокомісара з питань політики сусідства та переговорів щодо розширення є неоднозначним і сприймалося як провокація в Україні та інших країнах Східного партнерства. Адже поширена думка, що угорський прем'єр-міністр Віктор Орбан використовуватиме цю посаду для просування інтересів Угорщини в регіоні, особливо щодо України.

Комітет Європарламенту, що здійснював перевірку перед голосуванням на пленарному засіданні, врахував очевидний конфлікт інтересів і можливу корупцію або антидемократичні практики з боку Угорщини та Румунії, проголосувавши проти обох. Тепер ці країни мають запропонувати нових кандидатів для проходження відбіркової комісії.

Нова очільниця Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн добре налаштована до України. Як колишній міністр оборони вона краще за інших розуміє негативну роль Росії в Україні.

Попри це, її критикували за скромні результати в роботі на посаді міністра оборони Німеччини: більшість німців (56%) були проти, щоб фон дер Ляєн очолила Єврокомісію, і лише 33% підтримали її.

Неспішне розмивання санкцій

Політика ЄС щодо санкцій поки є незмінною: усі, що були на розгляді в поточному кварталі, подовжено. Попри це, українські посадовці стурбовані втратою позицій санкційної політики.

Президент Зеленський публічно поскаржився на зростання настроїв щодо зменшення або скасування санкцій серед західних партнерів. Він висловив невдоволення через спроби їхнього скасування, заявивши, що поки Захід втрачав гроші, Україна втрачала людей, тож санкції потрібно зберегти, адже ті є своєрідним "покаранням", що підтримувало належний міжнародний порядок.

Міністр закордонних справ Вадим Пристайко продовжив лінію Зеленського, зауваживши про початок ідеологічного руйнування санкцій.

Втім, Україна сподівається на їхнє подовження в грудні без особливих труднощів. Можливий аргумент для цього - спроби Зеленського завершити війну і знайти ефективне рішення, що є прийнятним для більшості українців. Тож будь-яку спробу зменшити чи скасувати санкції, тоді як Україна працює над встановленням миру, вважатимуть за капітуляцію.

До того ж у ЄС немає суттєвого тиску громадськості щодо скасування санкцій.

У більшості європейських країн, за винятком Австрії, Словаччини, Греції, Італії та Чехії, понад 50% населення вважають політику санкцій збалансованою чи навіть недостатньо жорсткою.

Проте небажання скасувати санкції не означає, що є прагнення їх посилити. Майже півроку минуло від заяви ЄС про те, що об'єднання реагуватиме на російську політику "паспортизації" на окупованих територіях Донбасу.

Нині триває робота з розробки механізму, що працюватиме на рівні ЄС, для відмови у в'їзді до нього осіб із паспортами, котрі видано для цього регіону. Україна поводиться терпляче, знаючи про складнощі із застосуванням такого механізму. Щодо Криму, ЄС знадобилося 18 місяців для розробки й запуску системи. З іншого боку, незрозумілою є така тривалість роботи, адже модель вже перевірено у Криму.

Деякі гарні новини щодо санкцій стосуються інституційних змін у ЄС.

Відповідальний за санкції підрозділ FPI.5 буде переведено з портфеля інструментів зовнішньої політики, що перебуває у підпорядкуванні верховного представника із зовнішніх справ і політики безпеки, до комісара, що відповідає за економіку.

Новим комісаром з питань економіки став Валдіс Домбровскіс, який є добрим другом України. Проте будь-яке рішення щодо санкцій, зрештою, ухвалюватимуть держави-члени ЄС.

Реформи у турборежимі

Можливо, в публічних заявах нової адміністрації бракувало згадки про ЄС. Проте це не вплинуло на швидкість, з якою ухвалювали законопроєкти, що пов'язані з прагненнями України до Європейського Союзу та Угодою про асоціацію.

З-поміж основних досягнень є декілька, що спрямовані на стримування корупції. Найголовніше, ухвалено законопроєкт про незаконне збагачення та внесено законопроєкти для спрощення роботи Національного антикорупційного бюро України (НАБУ), Вищого антикорупційного суду (ВАС) та Національного агентства з питань запобігання корупції (НАЗК).

До того ж на початку вересня розпочав роботу Вищий антикорупційний суд, що стало новою сторінкою в антикорупційних зусиллях України. Деякі інші законопроєкти стосувалися публічних закупівель, стандартизації, митних зборів і географічних назв.

У Євросоюзі позитивно оцінили законодавчі досягнення нового парламенту.

Водночас Брюссель негативно оцінив деякі законопроєкти, зокрема ті, що стосуються реформи правоохоронних органів і судової гілки. Останнім був законопроєкт про реформу судової системи, що зазнав критики з боку Ради Європи та ЄС через потенційний ризик для незалежності судової влади.

У цьому ж контексті стурбованість ЄС антикорупційними агентствами викликала їхня незалежність і збільшення продуктивності. Йдеться не лише про НАБУ, ВАС та НАЗК, а й Генеральну прокуратуру (ГПУ), Службу безпеки України (СБУ) та Спеціалізовану антикорупційну прокуратуру (САП). Перед своїм від'їздом посол ЄС Хюг Мінгареллі оприлюднив на рідкість критичний коментар на адресу Назара Холодницького про неефективну роботу САП, насамперед неспроможність нормально співпрацювати з НАБУ.

Від нового парламенту й монобільшості чекають більшого. Йдеться переважно про законопроєкти, котрі не ухвалені попереднім скликанням, однак є вкрай потрібними.

Серед галузей, що помітно відстають, - транспортна. Попередня Верховна рада не змогла ухвалити жодного законопроєкту, попри отримання Україною близько 2 млрд євро з боку фінансових установ ЄС за дуже низькою відсотковою ставкою - 1,8%. Левову частку законопроєктів було заблоковано в комітетах або їм забракло 4-5 голосів у парламенті.

Просунулися вперед і реформи, що пов'язані з черговим траншем макрофінансової допомоги у розмірі 500 млн євро. Перезавантаження НАЗК, а також інші паралельні покращення в питаннях митних зборів та інших царин, що відставали, збільшує шанси влади на отримання позитивного рішення щодо чергового траншу макрофінансової допомоги від ЄС до кінця року.

Проте плани уряду щодо Угоди про асоціацію є значно амбітнішими. Понад усе Україна прагне перегляду митних ставок та безмитних квот із ЄС.

Потребу в такому кроці зумовлено тим, що нинішні ставки погоджували на підставі даних про торгівлю за 2005-2007 роки й вони не відображають сучасного стану економіки. За цим самим принципом Україна воліє продовження перегляду додатків до Угоди, як це сталося із Додатком ХХVII.

Автори:
Агентство стратегічних комунікацій TRUMAN;
Леонід Літра, Центр "Нова Європа"

Джерело: Європейська Правда