КИЕВ
07:12
Брюссель
06:12
Москва
08:12
Суббота, 23 ноября 2024

Киевские новости



Втрати економіки від неповернення біженців щонайменше 2,6% ВВП, – експерт

 

Чим довше затягується війна, тим більше українських біженців уже не збираються приїжджати в Україну. Оговтавшись від першого шоку, вони почали акліматизовуватись в чужих країнах – влаштовуватись на роботу, вивчати мови, відправляти дітей в садочки та школи. Це не тільки трагедія розбитих сімей, але і проблема, яка в майбутньому може вилитись у серйозну демографічну кризу і принести колосальні втрати для економіки. Нашій державі уже зараз потрібно думати, як повернути своїх людей.

Про це пише у блозі для «Ми-Україна» експерт з соціальних питань, засновник благодійного фонду «Тримай мою руку» Олександр Колесніков.

 

Засновник, благодійний фонд, «Тримай мою руку», Олександр Колесніков, експерт, біженці, втрати

 

«17 млн українців залишили Україну з початку повномасштабного вторгнення. Половина українців, які виїхали за кордон – діти. Серед дорослих більшість становлять жінки (83%), переважно у віці 35-49 років (42%). Попри складну безпекову ситуацію 9,2 млн переселенців з України уже повернулися додому. Решта ж чекають завершення війни та повертатися уже планують далеко не всі», – говорить він.

Він зауважив, що найбільше українських біженців – 38% зараз живуть у Польщі. Далі йде Німеччина – 20%, Чехія – 12%, Італія – 6% та інші країни.

«За даними опитування «Центру економічної стратегії» та дослідницької агенції Info Sapiens, лише 50% українських біженців «точно планують» повернутися додому. Ще 24% на це запитання відповіли «скоріше планують». При цьому 40% біженців хочуть, щоб їх діти навчалися за кордоном. Логічно, що чим довше триватиме війна, тим більше сумнівів буде у тих, хто «скоріше планує» і тим менше ставатиме тих, хто «точно планує», – каже Олександр Колесніков.

Експерт звернув увагу, що 47% біженців, які живуть у Чехії, влаштувалися на роботу, у Польщі офіційно працюють 41% наших переселенців, в Німеччині – 15%, в Італії – 12%.

«Ці люди платять податки там. Вони купують продукти і речі, відвідують кафе і кінотеатри, замовляють послуги і оплачують комунальні – там. Наші люди роблять свій вклад в розвиток економік тих країн, в яких живуть. Річні втрати української економіки від неповернення біженців становитимуть від 2,6% до 7,7% довоєнного ВВП», – говорить Олександр Колесніков.

На його думку, український уряд уже зараз має розробляти програми, які стимулюватимуть повернутися додому, які повинні передбачати, в першу чергу, створення нових робочих місць.

«По-друге, потрібне буде швидке відновлення зруйнованої інфраструктури та модернізація застарілої. Це мають бути два паралельні процеси. Варто розуміти, що недостатньо просто відновити пошкоджену школу та запустити в ній навчання, школи як і коледжі, технікуми повинні бути укомплектовані фаховими вчителями та викладачами. В лікарнях мають бути лікарі та медсестри», – каже фахівець.

Також він вважає, що біженцям з постраждалих регіонів треба надати окрему допомогу, адже на відбудову зруйнованих міст та сіл піде немало часу.

«Ця допомога може бути або грошовою, або у вигляді субсидій, скажімо, на оренду чи купівлю житла. Також необхідно законодавчо вирішити проблему відшкодування за зруйноване житло та розпочати цей процес вже сьогодні! Щоб люди бачили світло в кінці тунелю», - розповідає Олександр Колесніков.

На його думку, ще один важливий момент – чи стане відкритим ринок праці ЄС для українців після війни.

«Було б добре, якби так. Адже тоді люди не будуть змушенні триматися за посвідку на проживання, вони знатимуть, що можуть повернутися додому, з розумінням, що якщо буде скрутно з фінансами, то приїхати і знайти роботу в європейських країнах це не стане проблемою. Це зменшить фактор страху», – каже засновник благодійного фонду «Тримай мою руку».

Втім, за його словами, навіть виконання цих усіх умов не означатиме, що усі біженці захочуть повернутися.

«Більше того, якщо ми не виконаємо своє домашнє завдання і не збудуємо державу, в якій буде комфортно жити, люди продовжуватимуть виїжджати і після війни. Нам потрібно стати країною мрії для всіх українців – тих, хто боронить рідну землю зараз на фронті, хто волонтерить, хто допомагає чим може, хто народжується тут, хто поїхав і звик до європейських стандартів. Нам треба стати країною можливостей для кожного», – говорить Олександр Колесніков.

Він переконаний, що Україні потрібно створювати не просто багато, а дуже багато нових робочих місць, щоб почалась конкуренція за працівників і стали зростати заробітні плати.

«Великі іноземні компанії здатні забезпечити сотні тисяч таких робочих місць, і вони готові це зробити, адже давно хотіли заходити в Україну та будувати тут свої заводи, але їх зупиняла корупція в нашій владі. Ми маємо зробити максимально комфортні умови для ведення бізнесу – як великого, щоб відкрились заводи, фабрики, переробні підприємства, так і дрібного, щоб люди могли бути самозайнятими і це було вигідно», – говорить експерт.

На його думку, нам потрібна власна «Силіконова долина» та довгострокова програма розвитку регіонів.

«Зараз є багато країн, багато муніципалітетів, які готові підтримати відновлення України, але щоб вони вклали гроші в розвиток – ми маємо забезпечити насправді лише дві, але дуже важливі речі – мати чітке бачення, що потрібно зробити, щоб кожен окремий регіон почав розвиватися та забезпечити в державі верховенство права. Куми, свати і рекет з податкової повинні назавжди залишитись в минулому», – каже Олександр Колесніков.

Не менш важлива, якісна медицина і хороша, дешева освіта.

«Ми маємо випускати не просто гарних фахівців, вони мають вільно володіти, принаймні, кількома іноземними мовами. Це зробить спеціалістів з наших ВНЗ конкурентними у всьому світі. Навчатися в Україні стане вигідно і престижно, це допоможе також зацікавити ініціативних молодих людей з інших країн і навіть континентів та уникнути демографічної кризи в майбутньому», – пояснює експерт.

За його словами, це дасть зовсім інше наповнення бюджету, ріст заробітної плати, пенсій, соціальних стандартів, загального рівня життя.

«В перспективі кількох десятиліть ми зможемо навіть говорити про програми репатріації не тільки для тих, хто покинув Україну через війну, але і нащадків українців з попередніх хвиль еміграції, тих, які втікали від репресій і переслідувань, від бідності і розпачу ще в минулому столітті. Сьогодні Україна звучить гордо в усьому світі через хоробрість, незламність і волелюбність наших людей. Але ми повинні довести світу і самим собі передусім, що здатні не просто захистити свою землю, але й збудувати на ній ту державу, в якій не просто можна буде гідно жити, а в якій мріятимуть жити», – переконаний фахівець.

 

 

Версия для печати

Киевский взгяд

Татьяна Данилюк:
Те, кто сражался на Оранжевом майдане за европейскую Украину, те продолжат свою борьбу и на Евромайдане....
Татьяна Данилюк:
Те, кто сражался на Оранжевом майдане за европейскую Украину, те продолжат свою борьбу и на Евромайдане....