Протягом 2020 року низка державних оборонних підприємств поскаржилися в уряд на відсутність фінансування таємних військових проєктів в рамках оборонного замовлення Міноборони України.

Політолог Ігор Рейтерович вважає, що вся справа — в недостатньому рівні компетенції, в першу чергу, профільного міністра — оборони (Андрій Таран), а також в цілому Кабміну, який стверджує і приймає оборонне замовлення, пише Comments.ua.

"Є питання і до профільного комітету ВР, у якого є функція парламентського контролю, що дозволяє контролювати важливі моменти, підштовхуючи те ж Міноборони до більш швидкого прийняття відповідних рішень. Є своя частка відповідальності і у президента, який призначає міністра оборони, а також є верховним головнокомандуючим, відповідно, має тримати подібні питання на контролі. Вся ця ситуація, підкреслюю, виникла через дуже невисокий рівень компетенції профільного міністра. Як наслідок — Міноборони вчасно не підготував оборонне замовлення, передавши його в ВР на розгляд. Така затримка (майже на пів року) неприйнятна для країни, яка перебуває в стані війни. Цього року профільний комітет побачив приблизні цифри оборонного замовлення лише в кінці квітня", — акцентує Ігор Рейтерович.

На його думку, обов'язково мають бути зроблені кадрові висновки. Причому прибирати потрібно не клерків, які готують документи, а того ж міністра, вважає експерт.

"Як політична фігура саме міністр має встановити для себе певну градацію пріоритетів — і відповідним чином їх відстоювати. І оборонне замовлення має бути одним з головних пріоритетів. І якщо воно вчасно не приймається, потрібно міняти не підходи до його формування, а, в першу чергу, главу Міноборони ", — підкреслює Ігор Рейтерович.

Він звертає увагу на ще один важливий момент: у нас обіцяли прийняти закон про оборонні закупи, який вивів би ці питання з тіні, спростив процедуру і так далі. Але це не зроблено досі.

"Питання все до того ж Міноборони (повинне було розробити законопроєкт), меншою мірою — до Мінфіну і Мінекономіки. Як кажуть нардепи, того ж "Голосу" з профільного комітету, у них комунікації з міністром оборони і його міністерством фактично немає. Як, в принципі, і з президентом з приводу питань, які стосуються питань оборони країни. Загальна некомпетентність, нерозуміння того, що відбувається, пріоритетів — і привели до такої ситуації", — упевнений експерт.