Епідемія COVID-19 – головний політичний фактор року, що минає. Втім поведінка українських політиків і основні закономірності вітчизняної політики в умовах пандемії коронавірусу майже не змінилися. Таку думку висловив політолог Володимир Фесенко, оцінюючи політичні тенденції 2020 року.

Політолог, “постковідний політичний синдром”, Епідемія COVID-19, Володимир Фесенко, протести

“Сама по собі пандемія та карантинні обмеження, кризові соціально-економічні тенденції в більшості країн світу, а тим самим і негативні політичні наслідки. Крім того, епідемія і карантин вельми неоднозначно вплинули на суспільні настрої й емоційну атмосферу в багатьох країнах, викликавши сплеск протестних рухів. З’явився навіть термін “постковідний політичний синдром”. Нарешті, довгострокові політичні наслідки може мати використання надзвичайних методів і нових інформаційних технологій для протидії поширенню епідемії. У зв’язку з цим звучать побоювання про істотне посилення контролю держави над громадянами, а також про ризики обмеження індивідуальних прав і свобод”, – написав Фесенко у себе в Facebook.

Він зазначає, що в Україні вплив епідемії на політичну ситуацію хоч і проявилося в різних формах (посилення політичної напруги, зниження рейтингів президента і правлячої партії), але «поки не мало значущих наслідків».

“Дуже помітні були перепади суспільних настроїв до коронавірусної епідемії – від страхів і окремих проявів паніки в лютому-березні до літнього пофігізму і втоми від карантинних обмежень, а потім до нової хвилі тривог і побоювань восени та наприкінці року. До кінця року, схоже, більшість українців стали вже звикати до загрози поширення зброї масової епідемії, а у великих містах багато вже перехворіли. Виявилися, іноді вельми гостро, розбіжності між побоюваннями з приводу ризиків епідемії та соціально-економічними інтересами. В цілому, як це вже давно притаманне українській громадській думці, реакція українців на епідемію була дуже амбівалентне, як в оцінці дій влади, так і карантинних обмежень”, – висловився політолог.

Посилаючись на дані соціологічних досліджень, він зазначає, що «критичне ставлення до різних форм карантину поєднувалося з розумінням необхідності таких обмежень».

“Можливо, значна частина українців раціонально розуміла необхідність карантину і самоізоляції, але емоційно не хотіла подальшого посилення обмежень”, – припустив Фесенко.

“В цілому вплив епідемії COVID-19 на суспільне життя України виявився парадоксальним: набагато відчутнішим і значущим був вплив на економіку і повсякденне життя українців, ніж на політичні процеси. Поведінка українських політиків й основні закономірності вітчизняної політики в умовах епідемії COVID-19 майже не змінилися”, – уклав Володимир Фесенко.