У відновленні МінАПК з тими функціями, які раніше були у відомства, логіка сумнівна. Нам потрібно міністерство, яке займатиметься не виключно питаннями аграрного бізнесу, а розвитком сільських територій. Ключовою дійовою особою має стати людина, яка живе в селі, а аграрна політика спрямовуватись на її підтримку. Про це заявив перший заступник керівника виконавчої дирекції Всеукраїнської асоціації громад, член політради партії «Пропозиція» Іван Фурсенко.

МінАПК, Іван Фурсенко, «Пропозиція», Всеукраїнська асоціація громад, міністр АПК

«Персона міністра не матиме особливого значення, якщо не зміниться сам функціонал міністерства. Коли воно у нас було, то займалось лише аграрним бізнесом, а це докорінно не правильно», - каже Іван Фурсенко.

За його словами, країни Європейського Союзу до аграрної політики уже давно підходять як до елементу саме розвитку сільських територій.

«Вони ставлять мету – розвивати сільські території, і тут аграрна політика лише один із елементів. Бо життя людей у селі дещо відрізняється від життя у місті, і воно не повинне підпорядковуватись винятково одному аграрному напряму», - каже Іван Фурсенко.

Він навів приклад Естонії, яка після виходу з Радянського Союзу повністю змінила свої підходи до аграрної політики.

«У них діє Міністерство у справах сільського життя, і уже з самої назви випливає чим воно займається. Вони підтримують селянина, який не йде на біржу праці, не просить у держави допомоги, а живе на своїй території, вирощує якусь продукцію, переробляє її і продає. Для цього створюються всі умови. У них поширений зелений туризм, коли фермери облаштовують мініготелі на 2-3 номери і люди з міста сім’ями їдуть у село відпочивати. Розумієте, вони не їдуть за кордон кудись, а відпочивають у селі і вкладають гроші в свою економіку», - говорить Іван Фурсенко.

В Україні також потрібно змінити саму філософію підходу до розвитку сільських територій.

«У нас створювали державні програми з розвитку різних напрямів – бджільництва, курятини, виноградарства, садівництва, але всі ці історії запускали і не завершували. Коли ми говоримо про людину, яка живе в селі - вона одночасно, абсолютно спокійно може тримати і гусей, і курей, і свиней, і мати бджіл, і при цьому вирощувати виноград і робити з нього вино, але треба знайти такі механізми стимулювання, щоб це було вигідно», - каже Іван Фурсенко.

На його думку, також потрібно укріплювати взаємозв’язок село-місто.

«Треба розвивати співпрацю село-місто, допомагати відкривати фермерські магазини, поширювати практику сільськогосподарських ярмарок, але так, щоб там не торгували перекупщики, а щоб самі фермери мали змогу туди приїхати. Я не бачу сенсу продовжувати допомагати агробаронам розвивати бізнеси, пов’язані з монополіями, як-то на курятину чи експорт зернових з України. До питань розвитку сільських територій треба підходити не з позиції окремих галузей, а з погляду людини, яка живе в селі - вона має стати ключовою дійовою особою», - говорить Іван Фурсенко.