Операція "Націоналізація". Та інші передноворічні спецоперації

На запитання - що є спільного між націоналізацією Приватбанку, ухваленням бюджету в парламенті та, скажімо, бойовими діями в районі Світлдодарської дуги - можна відповісти досить коротко - все це нагадує спецоперації. З різними організаторами та виконавцями, термінами і ресурсами, причинами і наслідками, і, звичайно ж, ціною – але спецоперації.

Спецоперація "Націоналізація"

Та спецоперація, яка відбувалась у публічній площині і завершилась націоналізацією Приватбанку, зайняла всього лише три доби: від рішення уряду в неділю – до продажу 100% акцій ПриватБанку державі в особі Мінфіну у середу. Звичайно, підготовка, спеціальні перемовини. узгодження, ті ж інформаційні атаки на банк у якості тиску на колишніх власників, як самі вони стверджують - все це тривало набагато довше. Але сама націоналізація вклалась в три дні.

Українцям пояснили, що власники банку не виконують вимоги з докапіталізації, що з кредитами для пов»язаних осіб у них теж не все гаразд, тому, мовляв, іншого виходу не було. І хоча колишні власники з цим не погодились, аргументуючи тим, що в НБУ все не так рахували і оцінювали, але аргументи для них теж знайшли. А ще, мабуть, дуже попросили кілька днів, поки тривав націоналізаційний процес, утриматись від войовничих заяв. Хоча у експертів та журналістів таких зобов»язань не було, і тому за ці кілька днів пролунало чимало оцінок та цифр - і щодо сум кредитів для пов»язаних з екс-власниками підприємств, і щодо тих мільярдних сум, якими держава, а по-суті українські громадяни, мають підтримати банк.

Нарешті в четвер своє слово сказав головний і вже колишній акціонер Приватбанку Ігор Коломойський. Він, звичайно ж, висловив задоволення, що в результаті прийнятого рішення не постраждали клієнти банку, назвавши це найважливішим підсумком. Але, окрім цього, ще розставив потрібні акценти. По-перше, вказав на "головного ворога", заявивши, що банк став жертвою свавілля Національного банку, який, постійно змінюючи свої власні нормативи, вигадував все нові й нові способи штучного зниження капіталізації банку.
І, по-друге, визначив "головного друга", подякувавши прем»єр-міністру Володимиру Гройсману і Кабінету міністрів за дії з націоналізації банку. Правда, не деталізуючи які саме.

Не відомо, наскільки особисто главі уряду сподобалась така публічно виявлена вдячність, до того ж на противагу НБУ та його голові, а значить - як дехто уточнює - і самому президенту. Хоча прем»єр раніше не раз демонстрував особливу позицію, що можна оцінити і як претензії на власний шлях в українській політиці. І таку вдячність, нехай і колишнього акціонера Приватбанку, можна сприйняти і як пропозицію про співпрацю.

Інша справа – як позначиться таке порозуміння, скажімо, на поверненні вже державному Приватбанку тих кредитів, які було видано підприємствам, пов»язаним з «Приватом». Власне, дружити проти когось і заради чогось українскі політики та олігархи добре навчились.

Спецоперація "Бюджетизація"

Нагоду підтвердити свої вдячність прем»єру та уряду головний колишній акціонер Приватбанку отримав вже у вівторок чи точніше вночі в середу під час ще однієї спецоперації, яка завершилась ухваленням бюджету на наступний рік. Принаймні, більшість представників тих політичних груп та групок, які експерти пов»язують з впливом пана Коломойского підтримали своїми голосами новий бюджет.

До того ж, натхненники та організатори бюджетної спецоперації достатньо зробили для того, аби ті, хто ухвалював бюджет не дуже переймались конкретними статтями та цифрами, і більше покладались на думку керівництва. Голосувати довелось вночі, як завжди, не тільки за себе, і кажуть, навіть, без тексту самого бюджету. Його примірники були лише у керівників депутатських груп та фракцій.

Так що, намір декого з депутатів звернутись до правоохоронних органів, аби ті допомогли з»ясувати, за що ж саме проголосували у середу вночі, пролунав логічно. А ще анекдотично. І дивно дивно. Це вже здебільшого для зарубіжних спостерігачів, які навряд чи зможуть зрозуміти – ну як так можна ухвалювати бюджет країни. В Україні виходить можна.

Ну а поки правоохоронці не з»ясували - хто за що проголосував і хто та що саме за це отримав - залишається більше уваги акцентувати на тих речах, які забезпечили ухваленню бюджету гідне піар-прикриття – на збільшенні мінімальної зарплати, фінансовій децентралізації, фінансуванні будівництва доріг і просто на тому, що в Новий рік таки вдалось увійти з новим бюджетом.

Спецоперація "Криміналізація"

Мова про справу голови Центральної виборчої комісії Михайла Охендовського, якого підозрюють в отриманні понад 1,2 мільйона гривень хабарів від Партії регіонів, яка увійшла в свій судовий етап.

Прокуратура просила суд для фігуранта справи про «чорну бухгалтерію" Партії Регіонів призначити велику заставу і відсторонити на два місяці від посади. Але справедливий український суд не призначив пану Охендовському застави, а обмежився лише запобіжним заходом у вигляді особистого зобов»язання. І не відсторонив його від виконання обов»язків голови Центральної виборчої комісії.

Звичайно, прокурорів це не задовольнило, вони пообіцяли оскардити таке рішення. А ось тих, хто має намір, готовність і бажання "тримати на гачку" голову ЦВК і впливати на нього, думаю, навпаки - таке рішення задовольнило.

Наврядчи, якщо б Михайла Охендовського таки відсторонили від посади, головю ЦВК став би хтось особливо лояльний до влади. Один його заступника з "Народним фронтом" пов"язують, іншого - з "Батьківщиною". Отож, виходить, що краще мати те, що маєшь. І натадуючи, що рішення суду можна спробувати і переглянути, впливати, впливати і ще раз впливати.

Спецоперація "Популяризація"

Ну чого не зробиш для того, аби політичні рейтинги зростали, а любов народу міцнішала. Все зробиш. Тим більше, що є і спеціальні радники, і добровільні помічники.

Відчуваючи, мабуть, наближення виборів, ось і депутат Надія Савченко вирішила легалізувати свою політичні силу. Презентація її громадської платформи під назвою РУНА це, мабуть, від перших двох літер слів Рух та Народ, запланована на понеділок. А перед цим вона ударно попрацювала над зміцнення свого нового іміджу - людини політично переслідуваної.

Взагалі-то, якщо бути точним, то над цим попрацювали її  колеги по парламенту попрацювали – фактично виключаючи її зі складу делегації в ПАРЕ та з комітету з нацбезпеки. Вони так ударно попрацювали, що самій Савченко можна було б вже і не заявляти про якісь там переслідування з боку Адміністрації президента і навіть загрози фізичної ліквідації.

До речі, російські телепропагандисти - мабуть, зовсім, неспеціально, але, треба визнати, оперативно зорієнтувались і про цю її заяву не один раз згадали. Скажімо, в контексті того, якою може бути доля окупованої частини Донбасу. Обираючи в одному з телеефірів між блокуванням цих територій Україною, перевиборами в Україні, як шансу для Донбасу, та приєднання так званих ДНР та ЛНР до Росії, росіяни зупинились, зрозуміло, на перевиборах. При чому, зупинились буквально, оскільки не змогли відразу назвати тих, хто міг би задовольнити побажання Кремля. І тоді вони згадали - правильно - про Надію Савченко. Як надію для Донбасу.

Спецоперація "Міні-хорватизація"

В України теж є свої три варіанти для поки що окупованого Донбасу. Варіант блокувальний, варіант дипломатичний і, нарешті, варіант хорватський. До речі, прихильників в останнього варіанту останнім часом побільшало. Приміром, керівник Донецької військово-цивільної адміністрації Павло Жебрівський, хоча раніше демонстрував більшу мирюбну налаштованість, цього разу висловив думку, що за деякий час саме цей - хорватський - варіант має спрацювати.

Українські військові теж тримають такий варіант в запасі. А поки, адекватно відповідаючи на дії ворога, зміцнюють власну боєздатність та вирішують тактичні завдання. На Світлодарській дузі теж. Офіційна версія загострення ситуації там - українські війська на ворожу атаку відповіли власною контратакою, закріпились на нових рубежах і утримують їх, незважаючи на спроби ворога вибити їх з позицій. Що насправді там було - контратака українських військових чи просто атака - думки розділились. Хоча насправді між атакою і спланованою контрататакою різниця може бути не великою. Це якщо спеціально не готуватись. А якщо готуватись, то має бути результат. І він, судячи з усього, є - у вигляді нових відвойованих в бою рубежів на Донбасі.