Пам’ять чи релігійна мода: чому Україна всіяна хрестами на дорогах?

В Україні хрести на дорогах можна побачити практично всюди, де є жвавий автомобільний рух. Статистика свідчить, що в середньому за добу в Україні стається 400-450 ДТП, щодня гинуть люди - одна смерть кожні три години через аварії автомобілів. Дороги забирають більше людей, ніж багато хворіб. Все це робить автошляхи дуже небезпечним місцем, але також і особливим зі своєю аурою містицизму.

Як взагалі виникають хрести на дорогах? Дуже просто: людина гине на дорозі, рідні вирішують вшанувати пам'ять і встановлюють хрест. Чи потрібний для цього спеціальний дозвіл? Ні, бо це відбувається самочинно. Де взяти такий хрест? Як і будь-який сакральний похоронний товар - у магазині ритуальних послуг. Але головне питання, з яким намагався розібратися журналіст ІП «Діло», чи варто таке робити?

Що символізують хрести

Що ж про це питання говорять священники? У церкві немає однозначної відповіді. Однак отці говорять про морально-етичне ставлення, якщо ставити хрест - треба дбати про нього, якщо ж поставити, аби поставити, і він стає нікому не потрібен - тоді не варто такого робити.

Популярний священник, синкел у справах монашества Львівської архієпархії УГКЦ о. Юстин (Бойко) розповів історію хреста та його символічне значення.

За словами отця, сам хрест в історії християнства відіграє кульмінаційне значення. Він є важливим символом нашої віри, який нагадує нам про смерть та воскресіння Ісуса Христа, також якою ціною було відкуплено людство. Якщо хрест у Римській імперії був знаряддям, на якому розпинали розбійників, то зовсім інший сенс після того, як Христос був розіп'ятий на хресті і воскрес із мертвих. У перших роках після вознесіння Христа почали вживатися символи, які характеризували християн.

«Чому символи вживалися, бо після того, як Христос вознісся на небо, апостоли і послідовники Ісуса Христа жили немовби подвійним життям. Вони ще сповнювали всі синагогальні практики юдаїзму, а паралельно збиралися окремо на так зване ламання хліба, тобто на євхаристію чи, по нашому кажучи, Службу Божу. Бо Христос заповів учням своїм сповнювати це, доки він не прийде. Початково вони думали, що він ось-ось скоро повернеться. Але згодом стало зрозуміло, що Христові слова є зовсім інші. Християн почали переслідувати. Треба було піти у підпілля. Відповідно спілкування між християнами набрало зовсім іншого сценарію через символи та їх значення. Найбільш розповсюдженими символами були декілька. Перший - це риба, як символ учнів Ісуса Христа, які є послідовниками рибаків, тобто апостолів. Другий символ - це якір, на верху якого був хрест. Якір є символом надії, в основі якої стоїть особа Ісуса Христа. Третім символом є сам хрест, який безпосередньо звертає увагу до подій спасіння. З того часу хрест починає входити до життя церкви», - розповідає о. Юстин.

Початково хрест малюють на одвірках домівок християн, щоб розпізнати, де хто живе. І то у відповідних місцях, скритих. Опісля хрест появляється у катакомбах, особливо римських. Коли ж після 313 року виданням Медіоланського едикту імператором Костянтином християнам дозволено свобідно сповідувати свою віру, хрест стає публічним.

«Більше того, імператор Костянтин дозволив християнство, бо він переміг свого політичного опонента завдяки тому, що на стягах військових, за порадою деяких своїх воїнів, які були християнами, намалював хрест. Йому сказали, що з цим знаком ти переможеш. Тому сам Костянтин став пропагатором впровадження хреста в публічний простір. Далі зустрічаємо приклади придорожніх хрестів. Коли мова йде про Україну, то подорожні хрести встановлювалися переважно на перехрестях доріг, які є символами життєвої ситуації. Відповідно, коли було яке перехрестя, то люди ставили там хрест, щоб кожен міг на тому місці, згадавши своє життя, помолитися, вибрати добру життєву дорогу тощо. Тих придорожніх хрестів ми маємо дуже багато в Україні. Зокрема, козацького періоду. Після, такі придорожні хрести почали встановлювати на вході до великих міст та сіл, замість тих вивісок, які сьогодні висять. На тому хресті міг бути напис, могло бути без напису - це ціла історія. З часом іншого роду хрести почали з'являтися на місці великих військових битв, на місці історичних подій, а опісля, коли з'явилися автомобілі, появилися автостради і від того часу дороги стали не тільки шляхами, якими люди подорожують, але й шляхами, на яких гинуть. Тому там, де хтось загинув, там ставили хрест. Ця практика є дуже давня», - каже о. Юстин.

«Таке практикують у різних країнах Європи. Найбільше це помітно у Греції, а також у частині Іспанії, Португалії та Італії. Також їх можна побачити у Польщі, але не так часто, як у нас. Там, де загинули люди, ставлять капличку або хрест. Хто це робить? Родина, яка нагадує про місце, де загинула дорога їм людина. Для багатьох родин ці місця багато значать. До тих місць приїжджають у річницю смерті загиблої людини, щоб помилитися. Я знаю одну таку матір, яка щороку їздить на місце, де загинув її син. Щороку в один той самий день вона приїздить і ставить до того хреста квіти. Це вже триває десь чверть століття. Бо це є пам'ять. З іншого боку, ті хрести повинні також нагадати всім нам про небезпеку, яку несе водій, що дорога - це дуже небезпечне місце», - розповідає о. Юстин.

Позиція Церкви

Священник підкреслив, що немає якоїсь офіційної позиції Церкви щодо встановлення чи не встановлення хрестів при дорогах. Звісно, що їх велика кількість на автостраді може якось лякати, але їх символічний сенс не у тому, а щоб нагадувати про небезпеку дороги і пам'ять про минуле.

«Питання, як це впорядкувати? Не можу дати однозначної відповіді. Якщо на якомусь місці загинула людина і якщо друзі чи рідні бажають встановити якийсь пам'ятний знак там (хрест, каплицю, ангела), як на мене, вони мають повне право. З точки зору чисто богослова скажу, що хрест, хресне знамення, де ми його встановимо, то повинно бути належним чином пошановане, берегтися. Якщо воно встановлене у невідповідному місці і провокує якесь збезчещення, то слід подумати людям, щоб його перенести в інше місце, де той хрест буде пошанований. Хрест не може стати причиною якихось сварок тощо. Напевно, що впорядкувати треба, але не законом. Це є звичайна людська культура, повинні бути випрацювані певні правила, де ставити хрести. Чи, для прикладу, при в'їзді у село чи місто поставити один великий гарний придорожній хрест. Народ, який дбає про своїх предків і усвідомлює, що не мав би сьогодення без минулого, є справді великим народом. Гляньте, як поляки бережно ставляться до місць поховання своїх людей у всьому світі. Колись мій професор з історії казав, коли хочеш подивитися на культуру села, міста, народу, то йди подивися на цвинтар, у якому він стані», - підсумовує о. Юстин.

Ставлення пересічних людей не є однозначним. Хтось за те, щоб офіційно заборонити такі хрести і прибирати їх з доріг. Хтось, навпаки, бачить у тому символізм і розуміє ті релігійні почуття, які у них вкладені. Тому ставити чи не ставити хрест на місці смерті людини - це питання особисте і кожен сам собі вирішує. Однак фактом залишається те, що чимало хрестів на дорогах з роками стають нікому не потрібними. Підприємства, які стежать за дорогами, не звертають на них уваги і їх «їсть» час у вигляді корозії. Саме такі хрести можуть лякати. Однак ті, за якими дбають, повинні нагадувати нам про небезпеки, що криються на автошляхах.

Джерело: Діло