В Україні узаконили дистанційну роботу: як це працює

Парламент фактично узаконив зміни, що існують на українському ринку праці вже певний час. Але вони стали очевидними під час карантину, коли значна кількість людей перейшла на роботу з дому, передає ВВС

Відтепер в Україні можна законно працювати дистанційно, а також мати гнучкий графік.

Закон також легалізує електронні засоби комунікації як один із способів спілкування роботодавця та працівника, а також визначає умови гнучкого графіка.

Досі все це було поза законом.

"Дистанційну роботу працівник може виконувати не лише "поза приміщеннями роботодавця", а в будь-якому місці за своїм власним вибором.

"Дистанційна робота - форма організації праці, за якої робота виконується працівником поза робочими приміщеннями чи територією власника або уповноваженого ним органу, в будь-якому місці за вибором працівника та з використанням технологій", - таким є опис "дистанційки" в законі.

За погодженням із роботодавцем, частину роботи можна виконувати і в офісі чи на підприємстві.

Окремо у трудовому договорі прописують порядок і строки, у які роботодавець має забезпечити необхідним обладнанням, програмно-технічними засобами, засобами захисту інформації.

За безпечність та належний технічний стан обладнання, що передаються працівнику для дистанційної роботи, відповідає роботодавець.

Проте працівник може працювати і на своїй техніці. Тоді сам відповідає за її безпеку.

Закон забороняє трудовий договір про дистанційну роботу з небезпечними і шкідливими виробничими факторами.

При дистанційній роботі електронний зв'язок - email, месенджери - набуває цілком офіційного статусу. Саме через нього роботодавець може ознайомлювати працівників з наказами чи розпорядженнями, а працівник звітує.

У договорі про дистанційну роботу може бути передбачено, що працівник сам регулює час початку, закінчення та тривалості робочого часу впродовж дня. Це може відбуватися на визначений строк або безстроково.

Працівникові мають гарантувати відпочинок (період відключення), при якому він може переривати будь-який зв'язок з роботодавцем. І це не вважається порушенням умов договору або дисципліни.

Тривалість часу відпочинку визначається трудовим договором - як для тих, хто працює дистанційно, так і для "надомників".

На відміну від дистанційної роботи, поняття про надомну існує вже майже пів сторіччя, тож і в її регулюванні багато чого застаріло.

Головна відмінність від дистанційної роботи полягає в тому, що при надомній робоче місце є фіксованим та не може бути змінене з ініціативи працівника без погодження.

Працедавець забезпечує засобами виробництва, матеріалами та інструментами.

В остаточному варіанті із закону вилучили норму про надомну роботу лише для осіб, які мають відповідні житлово-побутові умови.

Якщо є бажання і потреба, тепер можна не переривати роботу для догляд за дітьми і законно оформити це із роботодавцем

Крім того, вагітні жінки, працівники, які мають дитину до 3 років або доглядають за дитиною до 6 років, отримали право на дистанційну або надомну роботу "якщо це сумісно з виконуваною роботою, а роботодавець має для цього ресурси".

І при надомній, і при дистанційній роботі до підписання трудового договору працедавець має право отримати дані про місце, де живе працівник.

Закон передбачає ще одну новацію - можливість роботи за гнучким режимом.

Такий режим роботодавець та працівник можуть окремо погодити на певний час чи безстроково.

На гнучкий графік можна переходити за взаємною письмовою згодою.

Крім того, роботодавці окремим наказом можуть переводити працівників на гнучкий графік і під час "епідемії, пандемії та/або на час загрози військового, техногенного, природного чи іншого характеру".

При цьому гнучкий графік може передбачати, що працівник обов'язково має бути на робочому місці в певний час, але може розбити день на частини або ж на власний розсуд визначати, коли саме він працює, але, звісно, в рамках норм тривалості робочого часу - денної, тижневої чи місячної.

Гнучкий режим не рекомендовано застосовувати на підприємствах, які працюють безперервно або ж позмінно.