Політичне перезавантаження Франції як приклад для України

Перемога партії Еммануеля Макрона у першому турі виборів до парламенту Франції свідчить про тенденцію оновлення французького політикуму зі збереженням цінностей об'єднаної Європи.

Україні також варто перейняти цей тренд, зберігши свої цінності.

Нова центристська партія президента Франції Макрона за попередніми результатами першого туру парламентських виборів 11 червня набрала більше, ніж 32 % голосів. У партії «Вперед, Республіко!» є шанси отримати від 400 до 440 місць у 577-місній нижній палаті французького парламенту - Національних зборах.

Варто пам'ятати, що про створення партії «Вперед, Республіко!» було оголошено 6 квітня 2016 року - трохи більше року тому. Близько половини кандидатів від політсили Макрона - жінки, половина - новачки в політиці. Тобто французьке суспільство зробило ставку на нові підходи у політиці у виконанні нових політиків.

На перший погляд, політичний порядок денний України і Франції різні, але насправді йдеться про схожий набір викликів. Посилити національну безпеку, не скотитися в радикалізм, оптимізувати систему управління, скоротивши число держслужбовців, реформувати трудове та пенсійне законодавство, зберегти Європу як спільне середовище розвитку багатьох народів, що визнають цінності демократії.

Насправді Україна живе в схожому ідейному і смисловому полі. Різниця в темпах реформ, у політичній культурі та фаховій якості нашого політикуму. А також у монополізації інформаційного простору, що дозволяє маніпулювати українськими виборцями, щоб вони не зробили раціональний вибір на користь професіоналів.

Україна і Франція біжать один великий марафон, але на різній швидкості - звісно, порівняння поки що не на користь України. Проте, на щастя, дві найбільші країни Європи сьогодні є союзниками. За минулий з моменту інавгурації місяць президент Франції Макрон добре проявив себе на міжнародній арені. Тримався з Дональдом Трампом на рівних, піддав жорсткій критиці політику Росії. Очевидно, що РФ він сприймає як загрозу для єдиної Європи і розуміє сутність її агресивної політики щодо України.

Пропрезидентська партія «Вперед, Республіко!», ймовірно, отримає абсолютну більшість у парламенті, що може в підсумку посилити позиції Європи у відстоюванні безпеки в Україні. Макрон свою позицію в українсько-російському конфлікті позначив чітко і не міняв: він має намір зберегти санкції проти РФ, наполягає, що Росія повинна виконувати Мінські домовленості.

Але політика Парижа буде залежати від того, чи зможе українська влада та істеблішмент прискорити реформи, обіцяні українському народу і міжнародній спільноті. Щоб сформулювати і запропонувати міжнародним партнерам чітку стратегію щодо Криму і врегулювання ситуації на Донбасі, влада має змінитися сама. Відповідати за свої слова й обіцянки. Очиститись, поборовши корупцію. Зміцнити економіку з допомогою ефективних податкових і кредитних важелів. Демонополізувати інформаційний простір, котрий деформує сам процес виборів.

Цілком можливо, що ці завдання не під силу нинішньому політикуму України. Тоді їх мають втілити ті, хто прийде на зміну недієздатним елітам - хай Україну надихне приклад політичного перезавантаження Франції. 

Автор: Віталій Скоцик