Україна ризикує погрузитися у некерований хаос

І якщо команда чинного президента робить ставку на персоналізацію і позиціонує себе, як єдину альтернативу російському реваншу, - то Зе!Команда підігріває градус напруги, роблячи ставку на фактор об¢єднання, і поступово "висовуючи з рукава" відомі імена претендентів на найвищі посади у секторі зовнішньої політики і безпеки та намагаючись затягнути інтригу до останнього. Сценарій зрозумілий і цілком передбачуваний. Але ясності такий сценарій не вносить. Мікс виходить суттєвий, та позиції таки заплутані - поки що з офіційно підтверджених членів команд ми спостерігаємо мікс тих, хто справді наближений до представників "старої гвардії" Партії регіонів і цілком ймовірно може працювати на реванш і в парламентській кампанії, - а також справді молодих, з досить непоганим багажем за плечима, але тих, хто або зовсім не має досвіду роботи в системі управління або хто мав досвід у цій системі, і вже визнав свою неспроможність працювати в ній у тому вигляді, який вона має зараз. А це вже що саме по собі породжує певні ризики.

Плюс, «вишенькою» на такому тортику обіцяють стати ключові призначення, які поки що тільки попередньо анонсуються, а почути які більш конкретно (за усіма законами голлівудських фільмів), ми зможемо у самий кульмінаційний момент в акурат самих виборів. І тут питання в тому, чи встигне суспільство подолати власний емоційний захват шок, і подивитися раціонально. Адже ми вже маємо прецеденти зі заокеанськими радниками і міністрами - та чи означають красиві призначення реальні зміни, і наскільки їм вдалося їх втілити, це теж ми вже можемо оцінити...

А якщо зважити на те, що часу на проведення реальних перетворень у новообраного президента буде менше, ніж в будь кого з його попередників, - то команда має бути спрацьована і ефективна. Парламентська кампанія, яка проходить у цьому році, і яка, фактично, вже розпочалася, теж не обійдеться ні без розчарувань, ні без накалу суспільної напруги. І в таких умовах сформувати ефективну коаліцію будь-кому з президентів буде досить важко. Тим паче, враховуючи і розпорошеність українського політичного спектру, і елементарні закономірності електоральної підтримки. І якщо взяти до уваги, що соціологія показує, що в Україні ліміт довіри до новообраного президента в середньому становить перші 6-9 місяців після обрання - то на цей раз новий Президент не матиме і цього часу. А якраз у цей період необхідно провести ефективні реформи і показати свою дієздатність, і оцінку цім реформам виборці дадуть вже восени на виборах парламентським. І якщо ця оцінка буде негативною і президент не отримає достатньої підтримки - ми знову ризикуємо опинитися в ситуації некерованого хаосу, що вдарить не тільки по країні загалом, але й по кожному українцю.

Автор: Тетяна Ілюк

Джерело: Корреспондент