В Украине можно создать финансовый центр по примеру Казахстана - Виталий Скоцик

У нього немає дипломатичного паспорта, але для нього відчинені двері в парламенти, уряди та адміністрації провідних світових гравців. Віталій Скоцик - чи не найпопулярніший український політик за кордоном. Про що веде переговори голова Аграрної партії України зі світовими лідерами - в ексклюзивному інтерв'ю.

Пане Віталію, у вас останні місяці ціле зарубіжне турне: Вашингтон, Лондон, Брюссель. Якою була мета поїздок, із ким зустрічалися, які питання порушували для обговорення?

Це не лише останні місяці. Це системна робота після того, як мене обрали головою Аграрної партії. Уже тоді я розумів, що в нас не буде часу на розкачку. Тому паралельно з роботою всередині країни, зі структуруванням партії як інструменту самоорганізації суспільства і приходу до влади на місцевому і загальнонаціональному рівнях, ми налагоджували міжнародні контакти. Почали роботу з найближчими західними сусідами - Польщею, Литвою, з основними світовими гравцями від Індії та Китаю до США. Нещодавно у Великій Британії я провів низку зустрічей. Зокрема, з міжпартійною групою депутатів-друзів України в британському парламенті, з головою Комітету Палати представників з питань навколишнього середовища, продуктів харчування, сільського господарства та розвитку територій Нейлом Перішем. У Брюсселі була важлива зустріч з одним із найбільш впливових політиків Європи - президентом Європейської народної партії Джозефом Долом. А в середині липня буду спілкуватися із президентом Франції Еммануелем Макроном. Під час цих зустрічей ми обговорюємо актуальні політичні, економічні, екологічні, культурно-гуманітарні питання. Усе це дуже важливий процес нашої загальної роботи.

Як може змінитися політика ЄС після виборів до Європарламенту? І чого чекати Україні?

Політика може змінитися суттєво. За прогнозами, склад Європарламенту може оновитися відсотків на 60, зазвичай кожні вибори - це 40% нових депутатів. Окрім персональної зміни депутатів, відбудеться певне переформатування груп Європейського парламенту. Імовірно, місце британців, які полишать Європарламент через Brexit, в Альянсі консерваторів і реформістів займуть представники польської партії «Право і справедливість». А це дещо інше бачення та інші підходи навіть у межах консервативної політики. Сильнішу позицію можуть зайняти французи з «Республіки на марші» спільно з Альянсом лібералів та демократів. Не треба забувати також, що в листопаді цього року відбудуться вибори до Конгресу США, які також впливатимуть і на політику ЄС, і на відносини з Україною. Уже зрозуміло, що буде новий підхід і нове бачення. Дуже важливо, щоб Україна в цьому процесі була не об'єктом зовнішньої політики, а суб'єктом. Те, якою саме буде політика, залежить значною мірою від нас самих, а власне - від виборів 2019 року в Україні. Політика ЄС стосовно України залежатиме від того, як швидко нова влада у нас зможе налагодити або скористатися вже підготовленими відносинами із зовнішнім світом. Якщо в Україні нічого не зміниться, то очевидно, що і в Європейському Союзі, і в США з приходом нових облич буде ще більш прагматичний підхід до України, і навряд чи відносини із зовнішнім світом будуть кращими, ніж сьогодні.

Як Україні в цій ситуації розв'язувати проблемні питання зі своїми найближчими сусідами, зокрема, Польщею та Угорщиною?

Комунікаціями. Це класична дипломатична робота. Передусім це завдання Міністерства закордонних справ, і, звичайно, це горизонтальні відносини, тобто робота і різноманітних громадських організацій, і міжпарламентських груп. Але це повинна бути чітка стратегія співпраці із нашими сусідами. Лише в комунікації на всіх рівнях лежить успіх знаходження компромісних варіантів щодо дискусійних питань із нашими сусідами.

Досвід яких країн Україні варто запозичити під час проведення однієї з найважливіших реформ - децентралізації?

Найближча нам, звісно, модель децентралізації Польщі. Там проводили одразу три реформи: адміністративно-територіальну, податкову і земельну. Однак сліпо копіювати її не можна, бо уклад і сільського життя, і аграрного виробництва, і взагалі держави в нас дещо відрізняється. Нагадаю, що Польща не пройшла колективізацію в радянські часи. Їй удалося зберегти приватну власність на землю, і це дало змогу провести децентралізацію доволі швидко та консолідовано. Сьогодні, попри суттєві розбіжності між владою та опозицією в Польщі, всі сходяться на тому, що ця реформа була вдала і не викликає дискусій. Ми можемо взяти певні елементи з польського досвіду, але маємо напрацювати свій рецепт. Для початку необхідно зробити базові речі: провести перепис населення, паспортизацію населених пунктів, енергетичний баланс кожного населеного пункту і країни в цілому, визначити максимально економічно ефективні адміністративно-територіальні одиниці, ухвалити закон про адміністративно-територіальний устрій держави, закон про службу в органах місцевого самоврядування. Якщо все це буде зроблено, то 2020 року після загальнонаціональних місцевих виборів можна завершити процес децентралізації й адміністративно-територіальної реформи в країні.

Чому громадяни європейських країн, як правило, більш активні на місцевих виборах?

У кожній країні насправді по-різному. Проте загальні тенденції, й справді, є саме такими. Справа в тому, що в багатих країнах органи місцевого самоврядування вже давно є дійсно місцевим самоврядуванням. Тобто вони мають достатні повноваження та ресурси. Приміром, у Польщі найменша адміністративно-територіальна одиниця - гміна - має право справляти місцеві податки. Там люди давно зрозуміли, що держава починається не зі столиці, а з них. Тому для громадян це набагато ближче, ніж загальнонаціональні вибори. Тож активність на місцевих виборах і конкурентна боротьба достатньо високі. А на основі територіальних одиниць якраз і формується стабільність всієї держави.

У Вас запланована зустріч із президентом Франції Еммануелем Макроном. Скажіть, як, не маючи дипломатичного паспорта, Вам удається організовувати зустрічі на такому високому рівні?

У тому, що в мене немає дипломатичного паспорта, є як плюси, так і мінуси. Звісно, з ним багато дверей відчинені. Але не завжди. Оскільки я не офіційна особа, то зустрічі зі мною не мають протокольного характеру. І це дає можливість людям, які зі мною спілкуються, вести вільну розмову. Так я можу отримати більше інформації. Те, що з нами зустрічаються лідери багатьох країн, свідчить, що на нас покладають великі надії після виборів 2019 року. Якщо говорити про Францію, то дуже ймовірно, що вона відіграватиме значно важливішу роль після виборів до Європарламенту. І вже зараз французи пильно стежать за ситуацією в Україні.

Чи можливе в Україні повторення ефекту Макрона?

Звичайно, можливе. Понад 60% українців чекають на появу нових політиків. І якщо людина рівня Макрона з'явиться і виграє президентські вибори, то і підтримка на парламентських виборах теж буде. Проте навряд чи це буде на 100% за французьким сценарієм, у нас усе ж є свої особливості.

Як Ви оцінюєте роль Франції у врегулюванні конфлікту на Донбасі?

Франція - одна з основоположниць «нормандського формату», і навіть назва переговорного процесу пішла із цієї країни. Еммануель Макрон має величезний вплив у Європі, його вважають основним партнером США на європейському континенті. У поєднанні з підтримкою США та перспективами виборів до Європейського парламенту, Франція, безумовно, - саме та сторона, з якою нам треба інтенсивно працювати. Та в жодному разі це не означає, що ми повинні применшувати увагу до інших партнерів. Однак роль Франції і далі зростатиме. Важливу роль гратиме і Велика Британія. Вони хотітимуть реалізувати себе як незалежні суб'єкти зовнішньої політики на повну силу. Отже, принаймні в найближчі 5 років можна очікувати, що і Франція, і Велика Британія будуть достатньо активними гравцями в зовнішній політиці на європейському контингенті.

Чи можна говорити про посилення інтересу у світі до українських непарламентських партій?

Зазвичай у світі інтересу до непарламентських партій небагато. Політичні сили помічають тільки тоді, коли вони проходять до парламенту. Аграрна партія - радше унікальних випадок. До нас дуже багато уваги в різних країнах. Справа в тому, що від України чекають змін. А якщо брати в цілому з 2014 року, коли відбулися парламентські вибори, ми реально чи не єдина нова політична сила, яка серйозно про себе заявила, структурована у всіх регіонах і показує стабільно високі результати впродовж усіх хвиль виборів до ОТГ по всій країні. Тому на нас і у світі покладають великі надії, що ми зможемо виграти вибори та провести необхідні зміни в країні. Якщо нам це вдасться, то ми можемо мати такий рівень співпраці із зовнішнім світом, якого ніколи не було в незалежній Україні.

Чи можна говорити про консервативний ренесанс у світі?

Він можливий, але вибори в різних країнах світу швидше демонструють домінування правої лінії. Світ входить у фазу, де національні інтереси знову опиняються на першому плані. Хоча в багатьох моментах ідеологія консерватизму тут не є суперечністю, бо консерватори говорять: «Збережемо найцінніше і збудуємо найкраще». Правоцентрична ліберально-консервативна ідеологія Аграрної партії ідеально вписується в ці світові тенденції. Ми говоримо, що має бути захищене право приватної власності, має бути ліберальний ринок з елементами державного регулювання, і кажемо, що не треба руйнувати все, аби побудувати нове. Ми мусимо зберегти те, що маємо і будувати найкраще. У нас сьогодні просто немає привілею будувати будь-що, інакше ми ніколи не виберемося з тієї страшної ями, у якій перебуваємо.

Незабаром має відбутися зустріч Трампа та Путіна. Чого Україні від неї чекати?

Якісь прогнози зараз робити важко, обидві команди посилено готуються до неї. Безумовно, Сирія, Іран, Північна Корея і Україна, разом з економічними питаннями, будуть ключовими темами у Гельсінкі. Я з великою обережністю очікую цієї зустрічі, тому що ми, на жаль, не настільки сильні на дипломатичному фронті сьогодні у світі, щоб упливати на можливі результати переговорів. Будемо сподіватися, що певної домовленості між двома великими світовими гравцями за спиною України не відбудеться, і, як мінімум, якщо будуть якісь напрацювання, то Україна буде включена в необхідні консультації до ухвалення остаточних рішень.

І наостанок трохи про економіку. Як Україні посісти гідне місце у глобалізованій економіці?

Передусім нам треба переформатувати свою державу. Ми маємо перетворити економіку із сировинної на економіку з доданою вартістю. Це робочі місця, доходи в бюджет та підвищення рівня життя. Для цього насамперед нам потрібно викорінити корупцію. Інфраструктура для боротьби з корупцією сьогодні створена, завдання - наповнити цю інфраструктуру професіоналами. Думаю, що після наступних виборів вона запрацює належним чином. Коли світова спільнота побачить, що корупція в Україні мінімізована, що ми створюємо умови для розвитку економіки, - ми можемо стати відкриттям для всієї Європи та й усього світу. Приклад Казахстану зі створенням фінансового центру «Астана» й упровадженням англійського права, нових судів із новим складом закордонних суддів - це те, що Україна може зробити за короткий період часу. Повірте, у світі вільних грошей багато. Якщо ми впустимо їх в Україну, то швидко зможемо стати процвітаючою та розвиненою країною.