Екзамен на зрілість: як зберегти нашу Соборність?

Пригадайте, скільки Ваших земляків щороку збирається на центральних площах відзначати День Соборності України?

Далеко не стільки, як, приміром, на День Незалежності.

Хоч подія не менш важлива.

Справді, за винятком найбільших міст країни, в багатьох населених пунктах святкування Дня Соборності проходить за участю лише кількох десятків людей - і то в кращому випадку. Навіть якщо ця дата випадає на вихідний день. При чому більшість з учасників - учні, студенти, працівники державних установ та організацій, штучно зібрані владою. Ми свідомо розгублюємо те, що має нас об'єднувати.

Без перебільшення, 22 січня - День Соборності України - великий день для кожного свідомого українця.

У 2018-му виповнюється 99 років (а наступного року буде 100-річчя!) з дня прийняття одного з найважливіших державних актів вітчизняної історії. Цей документ можна поставити в один ряд з Актом проголошення незалежності 24 серпня 1991 року. Бо змінив нас і нашу історію. Наведу декілька думок про те, що для мене як українця і громадянина означає День Соборності України.

22 січня 1919 року у Києві було урочисто проголошено Акт Злуки Української та Західноукраїнської Народних Республік. Дві частини нашої Вітчизни, сторіччями розділені ворожими імперіями, об'єднались в єдину державу. Наш народ впевнено заявив про прагнення Соборності - єдності всіх споконвічних українських земель. Проте, оточена звідусіль ворогами, Українська Народна Республіка зазнала поразки. Наддніпрянщина стала частиною Радянської Росії. Західну України окупували Польща, Чехословаччина та Румунія.

Всі, хто не бажали відродження незалежної України, передусім намагались нас пересварити між собою.

Нацькувати захід України на її схід і навпаки.

Довести, що якась частина Соборної України - не Україна.

Сам по собі навіть найрозумніший і найкращий документ лишається клаптем паперу, коли він не підкріплений політичною волею.

Це доведено історією. Гіркотою наших поразок. Звитягою подвигів наших героїв.

Сьогодні ідея Соборності актуальна, як ніколи раніше.

Незалежній Україні прямо загрожують розірвати її територію на шматки та знищити саму державність. Анексія Криму, російська агресія на Донбасі - це удар по соборній Україні. Такого ж ґатунку антиукраїнські настрої на Закарпатті, претензії на галицькі території.

Акт Злуки став символом об'єднання України - попри всі намагання ворогів перешкодити цьому. Українці довели своє право бути єдиним народом, неподільною державою. Довели бажання бути разом до кінця.

Адже справедливо сказано, що один у полі - не воїн.

22 січня громадяни України мають нагадати собі про те, що найдорожче для усіх нас.

Це - наші родини, громада, в якій живемо.

І передусім - Вітчизна.

Велика.

Єдина.

Соборна.

Вічна.