Хто поділить “Російську спадщину”?

Аналітики розглядали різні варіанти розвитку подій у випадку ескалації конфлікту між Україною і Росією. Переважно згадуються три великі гравці: ЄС, США, Росія. Проте вступити у гру можуть несподівано й інші, наприклад - Канада.

За повідомленнями ЗМІ поблизу міста Мілове Луганської області скоєно напад на одну з прикордонних частин протиповітряної оборони України. Журналісти припускають, що готується ще один можливий коридор для вторгнення з боку Росії. Таким чином, не варто виключати поглиблення воєнного конфлікту. Тож коротко розглянемо інтереси сторін, які так чи інакше причетні до війни між Україною і Росією.

1. Україна - прагне зберегти свою цілісність. Шукає можливості для отримання економічної та військової допомоги у сусідів. Після успішного завершення АТО у Донецькій і Луганській областях наступним кроком стане операція із звільнення Криму. Прогнозувати у якій формі це відбуватиметься, через дипломатичний та економічний тиск, через підтримку воєнних рухів чи через пряме втручання сьогодні важко. Проте, очевидно, що Україна боротиметься за Крим після того, як соціально-економічна ситуація на півострові спровокує гостре невдоволення окупаційною владою.

2. Росія - головний інтерес полягає у збереженні впливу на Україну. Фактично не грає ролі, чи буде Україна формально незалежною, чи буде входити до "нової імперії", чи буде незалежною країною з постійним джерелом нестабільності у вигляді "автономних" Донбасу і Криму. Оптимальна модель для Росії, коли Україна забезпечує економічне і соціальне утримання цих регіонів, тобто платить зарплати, пенсії, дотації, а Росія зберігає політичний та ідеологічний вплив через громадські організації, підкуп, пряму пропаганду, як це було в минулому. 

Така позиція російського керівництва обґрунтовується трьома головними причинами: 

a)      Політична причина: Путіну потрібно для внутрішнього вжитку демонструвати "силу". Це дозволяє відволікати увагу від внутрішніх соціальних та економічних проблем.

b)      Економічна причина: Україна є другим за величиною споживачем російського газу. Світ іде до економії ресурсів. Це веде до зменшення споживання таких ресурсів. Натомість більше 70 % російського ВВП формується за рахунок експорту енергоносіїв. Зменшення експорту веде до зменшення надходжень до бюджету і відсутності "грошового пряника" для невдоволених, а отже і до політичної нестабільності.

c)      Ідеологічна причина: Без науково-технічного потенціалу України, зокрема у сфері ракетобудування, Росія перестає бути геополітичним гравцем. Без українських технологій Росія опускається на рівень КНДР. Їй важко буде погрожувати іншим ядерним державам. 

3. ЄС - тут варто виділити окремо кілька груп країн. Це так звана "стара Європа" на чолі Німеччини і Франції, котрі лояльні щодо Росії. І "нова", куди входять Прибалтика, Польща, Швеція. Це ті країни, які реально відчувають загрозу з боку Росії і шукають можливого захисту у США. Подейкують, що під тиском США український президент пішов на "перемир'я", щоб дати кілька днів для переговорів між "старою Європою" та США щодо спільної позиції. Швидше за все, домовитися не зовсім вдалося. Практично одразу по завершенню "перемир'я" державні структури США оштрафували один з найбільших європейських банків BNP Paribas на  8,9 млрд дол США. Як відомо Франція виявилась досить непоступливою у питанні зупинки поставок Росії чотирьох вертольотоносців "Містраль". Експерти оцінювали вартість одного корабля у 600 млн євро. Якщо перевести у долар до загальна вартість контракту складала близько 3,25 млрд дол США. Ймовірно, що у такий спосіб США намагаються тиснути на своїх європейських союзників. Подібні акції можливі і щодо кількох німецьких провідних банків. Стара Європа ж давно відома своїми дружніми стосунками з Росією. Більшість "газових справ" сильно зав'язані на європейську "політичну сліпоту". Тож стара Європа робитиме все, щоб довше зберігати принаймні "ілюзію миру". 

4. США - позиція США диктується двома факторами. З однієї сторони є побоювання руйнування міжнародної системи противаг і міжнародного права, що відбулося внаслідок окупації Криму Росією. З іншої сторони - Росія чи не єдина противага експансіонізму Китаю. Разом з тим, США не можуть дозволити, щоб Путін став новим імператором. Тому, з великою ймовірністю саме американці допомагатимуть України звалити авторитарний режим у Росії і при цьому зберегти РФ, як противагу Китаю. Для цього Росії дозволили зайти в Крим і на Схід, оскільки війна буде знекровлювати країну і рано чи пізно спровокує "антивоєнні бунти" з можливим усуненням Путіна. Можливий навіть розпад Росії на кілька незалежних суб'єктів. Для США вигідно, щоб ці суб'єкти стали проамериканськими. Усі варіанти передбачають втрату теперішнього геополітичного впливу, а можливо і частину територій. 

5. Китай - ніколи не приховував своїх намірів забрати частину сибірських ресурсів. Крім того ця країна зацікавлена у новому життєвому просторі для свого зростаючого населення. В окремих регіонах Росії вже відбулася "тиха окупація". Там присутні китайський бізнес, китайські працівники, а росіянам відводиться роль обслуговуючого персоналу. Росія боїться експансії Китаю. Цим зумовлене постійне загравання. Ймовірно, що саме цей страх "знизив ціну" на газ для КНР у два рази порівняно з Україною. У разі "дестабілізації" Китай цілком зможе захистити своїх громадян десь на Далекому Сході, поки Росія "воюватиме з фашизмом" в Україні. 

6. Японія - після Другої світової війни втратила свій політичний і військовий вплив. Країні було заборонено мати армію, окрім порівняно невеликих сил самооборони. Проте з того часу багато змінилося. Японія стабільно входить до трійки найбільших економік світу. Війна проти України продемонструвала, що міжнародні гарантії мало чого варті. Влада Японії внесла зміни до Конституції. Відтепер японську армію можна використовувати за межами острова. Японія ніколи не визнавала приналежності Курил до Росії. Тому тут не виключена реалізації сценаріїв з референдумом, як це було у випадку Криму. Значна частина населення цікавих для Японії територій може цілком підтримати акт приєднання. Для цього є добре підґрунтя. Зокрема 6 років тому, введення ввізного мита на японські автомобілі до Росії, спровокували масові протести. Окремі російські політики навіть заговорили про провокування сепаратизму на Далекому Сході. Враховуючи фінансові можливості Японії, такі рухи "за незалежність і приєднання до історичної батьківщини" можуть відродитися на фоні втягування Росії у війну з Україною. 

7. Канада - на перший погляд найнесподіваніший претендент на "російську спадщину". Уряд Канади чи не найгостріше на Заході реагував на анексію Криму. Доходило навіть до взаємного відкликання послів. Однією з причин, ймовірно, є велика українська діаспора у цій країні. Проте є ще й інші причини. Канада серйозно претендує на контроль ресурсів Північного полюсу. За оцінками експертів, тут знаходиться чверть нерозвіданих природних ресурсів. Канада навіть зверталася до ООН з приводу розширення своєї зони "економічних інтересів". Ще у 2009 році Росія заговорила про потребу створення спеціальних арктичних військ. Натомість у Канади вони вже давно є і регулярно беруть участь у навчаннях на півночі. Канадська влада вважає північ частиною своєї ідентичності. Тому серйозно готується до захисту цієї ідентичності. Саме з канадських військових баз найпростіше дістатися до практично незахищених російських родовищ газу. Фактично одним ударом невелика Канада може позбавити Росію її "економічного тилу". 

8. Варіанти. Сьогодні варто розглядати кілька основних варіантів розвитку ситуації. Перший передбачає збереження на деякий час Путіна при владі і консервацію конфлікту з поступовим згасання впливу авторитарного режиму, якщо російський лідер буде йти на поступки Заходу. Другий, якщо Кремль все таке дозволить себе втягнути у тривалу воєнну кампанію, що призведе до повалення режиму Путіна і зміну його на більш лояльний демократичний. Третій, розпад Росії на 8 чи більше держав, як це прогнозували американські і вітчизняні аналітик.

Автор: Роман Соломонюк, для ЧасUA